ДЕМОКРАТІЯ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН: ЄДНІСТЬ ЗАГАЛЬНОГО ТА ОСОБЛИВОГО
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.31Ключові слова:
демократія, соціокультурна сфера, суспільна свідомість, смисли і значення, елементи і система, причинно-наслідкові зв’язки, загальне та особливеАнотація
Уявлення про демократію формуються на різних рівнях свідомості та в різних суспільних середовищах. Ми звикли до академічного формату розуміння демократії і концептуалізації знань про демократію, тому вважаємо таке джерело знань авторитетним і практично безальтернативним. Однак існує величезний масив уявлень про демократію, який хоч і не відповідає таким канонам наукового типу знання, як аподиктичність, верифікованість і дискурсивність, проте володіє низкою власних переваг – зокрема, є гармонійним у своїй синкретичності, комплексним і навіть більш системним, ніж наукова концептуалістика вузького профілю. В даному разі йдеться про соціокультурний формат уявлень про демократію, про її переваги та недоліки, про визначальність та неістотність різних ознак і опцій демократії. Соціокультурна навантаженість уявлень про демократію не є категоричним антиподом і антагоністом наукового типу знань, бо значною мірою вона латентно притаманна і науковій епістемології. Але якщо для наукової сфери знань соціокультурна навантаженість є лише спорадичною і значною мірою маргінальною, то для сфери масової свідомості соціокультурних середовищ така ознака є не лише атрибутивною, а й імперативною: вона репрезентує мозаїчний симбіоз автоматизмів світосприйняття, який утворює оптичну призму бачення будь-яких явищ і процесів – зокрема, демократії. Важливою специфічною ознакою соціокультурного формату сприйняття демократії є рутинізований статус таких уявлень: оскільки вони формуються на підставі тривалого накопичення знань із різних сфер життєдіяльності, то для носіїв цих уявлень вони є «очевидними», а значить такими, що не потребують аргументаційного забезпечення і верифікаційних процедур, які є типовими для наукового типу знання. Хоча такий тип уявлень про демократію, розуміння демократії і знань про демократію не відповідає канонам наукового знання, він не повинен ігноруватися дослідницьким середовищем – зокрема й насамперед суспільного і гуманітарного профілю.
Посилання
Батай, Ж. (2021). Історія ока. Львів : Видавництво Анетти Антоненко. 72 с.
Михайлюк, О. (2016). Соціокультурний підхід як методологія історичного дослідження. Ukrainian Peasant, (16). С. 9–14. Retrieved from https://ukr-selianyn-ejournal.cdu.edu.ua/article/view/1014.
Скрипнюк, О. В. (2006). Демократія: Україна і світовий вимір (концепції, моделі та суспільна практика). К. : Логос. 368 с.
Слюсаренко, О. (2022). Когерентність науки та освіти в діапазоні від інструментального потенціалу до проблемних факторів функціонування. Modern problems in science. Proceedings of the ХIХ International Scientific and Practical Conference. Vancouver, Canada. P. 544–550. URL: https://isg-konf.com/modern-problems-in-science-two. Available at: DOI: 10.46299/ISG.2022.1.19.
Dawkins, R. (2016). The Extended Phenotype : The Long Reach of the Gene. Oxford University Press. 440 р.
Gutmann, A., Thompson, D. F. (1998). Democracy and Disagreement. Harvard University Press. 432 р.
Woznicki, K., Nancy, J. L. (2009). Wer hat Angst vor Gemeinschaft?: Еin Dialog mit Jean-Luc Nancy. Berlin: Diamondpaper. 222 с.
