СПОТВОРЕННЯ РЕЛІГІЙНОЇ ВІРИ ЯК ФАКТОР НЕЗДОРОВОЇ ДУХОВНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.4.2Ключові слова:
релігійна віра, спотворення віри, нездорова духовність, фанатизм, психічні розлади, COVID-19, русскій мірАнотація
У статті проводиться аналіз феномену нездорової релігійності та спотворень релігійної віри. Показується, що викривлення релігійної віри є важливим чинником, який має суттєві негативні впливи на духовність людини. Автор окреслює основні прояви нездорової релігійності та наслідки, до яких призводять викривлення віри, демонструє деякі з них на прикладі актуальних подій, що стосуються українського суспільства. На думку автора, викривлення релігійної віри тісно пов’язані із психічними розладами. До них часто призводять жорсткі та вимогливі релігійні доктрини, культивування почуття провини та постійна внутрішня напруга. Серед наслідків спотворення релігійної віри виділяються також агресія, нетерпимість і насилля щодо іновірців, що провокується почуттям винятковості своєї релігії та зневагою до інших релігій. У статті окремо розглянуто явище релігійного фанатизму, який несе серйозну небезпеку для особистості фанатика, його рідних і оточення. Автор уточнює причини цього явища, серед яких виокремлює крихку самоідентифікацію потенційного фанатика, брак гнучкості розуму, його внутрішню інфантильну позицію та приховане бажання відмовитись від свободи вибору заради ілюзорного почуття контролю та визначеності майбутнього. Автор зазначає, що спотворення релігійної віри також присутні в доктрині «русского міра», яка сакралізує агресивну війну та виправдовує вбивство як засіб боротьби за вищі цінності. На думку автора, спотворення релігійної віри також нерідко характеризується нехтуванням власним здоров’ям. Яскравою ілюстрацією такого спотворення є «ковід-дисиденство», що було поширено в Україні під час епідемії COVID-19. У статті також зазначається, що науковці поки не можуть однозначно сказати, що передує появі важких психічних розладів – індивідуальні схильності чи релігійна парадигма. Залишається відкритим питання, чи може віра стати причиною появи психічного розладу в людини з хорошим ментальним здоров’ям. Автор доводить, що спотворення релігійної віри призводить до появи великої кількості проблем не лише в її носія, але й в оточення.
Посилання
Вергелес, К. (2015). Філософсько-релігієзнавчий аналіз віри та її критеріїв. Гілея: науковий вісник, (99 (8)), C. 255–258.
Вергелес, К. (2017). Антропологічні виміри православ’я: методологія дослідження сутність та смисли: монографія. Київ: КНУ ім. Т. Шевченка. 300 c.
Вергелес, К. (2021). Релігія в сучасному соціокультурному просторі України. Безпека, релігія, церква в сучасному суспільстві. Монографія. Вінниця: ФОП Кушнір Ю.В. C. 139–205.
Говорун, К. (2020). Добрі і лихі богословські плоди пандемії. Софія, 2 (16), С. 9–13.
Ґживоч, К. (2023). Патологія духовності. Від нездорової релігійности до зрілої віри. Львів: Свічадо. 160 с.
Предко, О. (2017). Феномен релігійної віри: сенсожиттєвий вимір. Наукові праці. Філософія. С. 44–48.
Предко, О. (2023). Психологія релігії (3 вид.). Київ: Ліра-К. 348 с.
Релігієзнавчий словник, ред.: А. Колодний; Б. Лобовик (1996). НАН України, Ін-т філософії, від-ня релігієзнавства; Київ: Четверта хвиля. 392 с.
Arterburn, S. (1993). Faith that hurts, faith that heals. Nashville: Oliver Nelson. 316 p.
Casanova, J. (2024). Religious Dimensions of The War on Ukraine and The Shortcomings of Church Diplomacy: An Introduction. In The Churches and the War: Religion, Religious Diplomacy, and Russia’s aggression against Ukraine. Lviv: Ukrainian Catholic University Press, P. 8–22.
Freitas, M.H. (2021). Religiosity and spirituality in mental health contexts. In E.F. Marta Helena de Freitas, Spiritual, Religious, and Faith-Based Practices in Chronicity. Taylor & Francis, P. 16–36.
Jonkers, P. (2019). How to break the ill-fated bond between religious truth and violence. In Religious Truth and Identity in an Age of Plurality. Routledge, P. 246–263. https://doi.org/10.4324/9780429019678-15.
Katsafanas, P. (2023). Fanaticism and the History of Philosophy. Routledge. 340 p.
Kharkovshchenko, Y., Turenko, V., & Kozar, K. (2021). Orthodox confessions in Ukraine during Covid-19: the comparative analysis of functioning. Sophia. Human and Religious Studies Bulletin, 2 (18), P. 41–45. https://doi.org/10.17721/sophia.2021.18.9.
Knitter, P.F. (2004). Christian Attitudes Toward Other Religions: The Challenge of Commitment and Openness. Prajñā Vihāra. Journal of Philosophy and Religion, 5 (1), P. 167–180.
Lopez-Ibor, J.J., & Lopez-Ibor Alcocer, M.I. (2010). Religious Experience and Psychopathology. In Religion and psychiatry: Beyond boundaries. Wiley, P. 211–233.
Marimaa, K. (2011). The Many Faces of Fanaticism. KVÜÕA toimetised, 14, P. 29–55.
Mises, L.V. (2007). Human Action A Treatise on Economics (Vol. 1). Indianapolis : Liberty Fund. 1128 p.
Pfeifer, S. (2022). Religion and Spirituality as Relevant Dimensions in Psychiatric Patients – From Research to Practice. Religions, 13 (9), 841, P. 1–9. https://doi.org/10.3390/rel13090841
Tietjen, R.R. (2023). Fear, Fanaticism, and Fragile Identities. The Journal of Ethics, 27, P. 211–230. https://doi.org/10.1007/s10892-023-09418-9.
Turenko, V. (2022). Social Mission of Orthodox Churches in the Conditions of 2022 Russian Invasion of Ukraine. Occasional Papers on Religion in Eastern Europe, 43 (2), P. 1–16. https://doi.org/10.55221/2693-2148.2405.
