СМЕРТЬ РЕЦИПІЄНТА. ТРАВМА МОДЕРНІЗАЦІЇ В СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ ПЕРЕХІДНОЇ ДОБИ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.4.25Ключові слова:
генерація, герменевтика, гіпербола, деліберативна теорія, рецепція, травмаАнотація
У статті в контексті герменевтичного повороту, що позначився в українській філософській літературі після 2014 року, зокрема проблематизації процедури рецепції, досліджується вплив травми модернізації та її опрацювання на дискурсивні практики перехідного суспільства. При цьому виявляється комбінований характер компетенцій дослідника, що не піддається редукції. Показано, що за відсутності в посттравматичному суспільстві необхідної фігури носія подібних компетенцій альтернативою постає ставка (контр)еліт на ресентимент. Як наслідок не гарантованим виявляється процес (між)національного примирення (який може бути представлений як певний герменевтичний цикл), що демонструють приклади вірменського геноциду (1915) та «афганської» травми. Відзначивши відкритий характер герменевтичної мережі дослідження феномена Майдану, в аспекті його емансипаційного чинника, що задає фронтир герменевтики дорослішання української транзитної громади, автор звертає увагу на неможливість подати цю проблематику в рамках нормативістськи орієнтованої комунікативної практичної філософії (яка не передбачає сценарію «гри в ресентимент»). Подолання цього концептуального обмеження спонукає звернутися до ширшого поля дискурсивних практик органічної інтелігенції (Грамші): редакторів ЗМІ, публічних інтелектуалів, блогерів. У цьому контексті набирає евристичності розрізнення метафори й гіперболи як тропів, котрі визначають перформативний вимір суспільно-політичного дискурсу. Якщо нові метафори суспільство може опановувати еволюційно, нові гіперболи передбачають умови революційних змін або війни. У світлі новітнього українського досвіду та нових безпрецедентних викликів деліберативна теорія оцінюється як недостатньо релевантна. На завершення автор висновує пропозиції щодо подальших напрямів дослідження проблеми.
Посилання
Бистрицький Є., Ситніченко Л. (2022) Філософія і дискурс війни: конфлікт світів як межа комунікативної теорії Юрґена Габермаса. Філософська думка. № 3. С. 64–82.
Єрмоленко А. (2022) Спротив замість перемовин. Філософська думка. № 3. С. 59–63.
Йосипенко С. (2022) До проблеми рецепції та впливу в історії філософії. Філософська думка. № 2. С. 6–23.
Карут К., ред. (2017) Почути травму. Розмови з провідними спеціалістами з теорії та лікування катастрофічних досвідів. Київ : ДУХ І ЛІТЕРА.
Леонов А. (2017) «Аргумент зомбі» проти матеріалізму: основи та перспективи подальшого дослідження. Філософська думка. № 3. С. 57–77.
Щербенко Е. (2010) Генерація Майдану. Загальнонаціональний рух і пакт еліт. URL: https://www.pravda.com.ua/articles/2010/07/20/5232633/.
Щербенко Е. (2011) Генерація Майдану. Зроби як для себе. URL: https://www.pravda.com.ua/articles/2011/11/14/6738919/.
Щербенко Е. (2019) Пригадуваний ресурс. Момент відповідальності в українському політичному дискурсі перехідної доби (1985–2014 рр.). Київ : ІПІЕНД.
Lacoff G., Johnson M. (1980) Metaphors We Live By. University of Chicago Press.
