ІДЕЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЦЕРКВИ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНСЬКОЇ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.4.1Ключові слова:
національна церква, релігійна ідентичність, націєтворення, державотворення, національна ідентичність, конфесійні розбіжностіАнотація
Стаття присвячена аналізу ролі національної церкви в українському суспільстві, зокрема її впливу на процеси націєтворення та державотворення. У сучасному українському контексті релігія виступає важливим елементом формування національної ідентичності, що є особливо актуальним під час соціально-політичних трансформацій і періодів кризи державних інституцій. Дослідження зосереджується на діяльності Православної церкви України (ПЦУ) і Української греко-католицької церкви (УГКЦ), які сприяють зміцненню громадської довіри та соціальної стабільності. Ці релігійні інститути надають українцям відчуття єдності та підтримки в умовах політичної нестабільності, відіграють роль стабільного морального авторитету. У роботі використано комплексний підхід, що охоплює історичний аналіз, соціологічні дослідження та контент-аналіз, для розкриття еволюції сприйняття релігії в українському суспільстві. Після здобуття незалежності в 1991 році церква посіла важливе місце серед суспільних інститутів, оскільки через слабкість державних структур вона стала джерелом моральної підтримки, символом національної єдності та надійною опорою в часи криз. Соціологічні опитування показують високий рівень довіри українців до релігійних інституцій, який залишається стабільно високим уже понад два десятиліття, тоді як довіра до політико-правових структур постійно знижується. У дослідженні також порушено питання про можливості використання релігійного чинника в державній політиці. Релігія здатна консолідувати суспільство навколо спільних цінностей, проте її застосування з політичною метою потребує обережного підходу, оскільки конфесійні відмінності можуть призводити до соціальних конфліктів. Також вказується на те, що об’єднання Православної церкви України й Української греко-католицької церкви в єдину національну церкву могло б сприяти укріпленню української державності та національної ідентичності, надало б додаткового імпульсу для міжнародного визнання української церкви. Таке об’єднання могло б посилити духовний зв’язок між регіонами України, що є важливим у контексті сучасних зовнішніх і внутрішніх викликів. Національна церква, як символ єдності й історичної тяглості, може слугувати базисом для створення загальної культурної та політичної платформи. Водночас зазначається, що роль релігійних інституцій у процесах націєтворення та державотворення має бути ретельно продуманою, щоби не загострювати наявні конфесійні розбіжності.
Посилання
Religiosity, trust in the Church, confessional affiliation and inter-church relations in Ukrainian society (November, 2023). URL: https://razumkov.org.ua/en/news/religiosity-trust-in-the-church-confessional-affiliation-and-inter-churchrelations-in-ukrainian-society-november-2023.
Андерсон, Б. (2020). Уявлені спільноти: Роздуми про походження та поширення націоналізму. У читанці The New Social Theory Reader. С. 282–288. Routledge.
Андрєєва, О. (2009). Перспектива конструктивістської парадигми націєтворення в Україні. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса Національної академії наук України, Вип. 43, С. 322–329. Відновлено з https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/andrieieva_perspektyva.pdf.
Боровик, М. (2020). Хто створив «радянські нації»? (теоретико-історіографічні нотатки). Український історичний журнал, № 2, С. 169–186. https://doi.org/10.15407/uhj2020. 02.169.
Василенко, В., Голубчик, Г. (2023). Конструктивістська теорія націєтворення: український аспект. Науково-теоретичний альманах «Грані». Вип. 26 (6). С. 71–78.
Головаха, Є. (2008). Терни на шляху євроінтеграції українського суспільства. Вісник Національної академії наук України. № 10. С. 33–45. URI: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3295.
Грушевський, М. (1954). Історія України-Руси. Т. І : До початку XI віку, 3-є вид., 173–174, прим. 6. Донцов, Д. (1926). Націоналізм. URL: http://kyiv-heritage-guide.com/sites/default/files/%D0%94%D0%9E%D0%9D%D0%A6%D0%9E%D0%92%201)%20%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BC%20(1926)%20215%D1%81.pdf.
Іларіон, М. (1982). Українська церква. Нариси з історії української православної церкви (у 2 т.). 2-е попр. і доп. вид. / за ред. прот. Ст. Ярмуся. Вінніпег. 366 c.
Калакура, Я., Рафальський, О., Юрій, М. (2015). Українська культура: цивілізаційний вимір. Київ : ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України. 496 с.
Касьянов, Г. (1999). Теорії нації та націоналізму. (Монографія). Київ. 352 c.
Колодний, А. (2002). Національна церква як вияв національної ідентичності: український контекст. Релігійна свобода. № 6. С. 21–26. URL: http://jnas.nbuv.gov.ua/article/UJRN-0001019367.
Колодний, А. (2015). Майдан як осереддя Української громадянської релігії. Українське релігієзнавство. Вип. 74–75. С. 222–243. URL: http://jnas.nbuv.gov.ua/article/UJRN-0000813651.
Кочан, Н. (2011). Державотворення і релігійний чинник: український досвід. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса Національної академії наук України. № 5. С. 310–320. URL: https://ipiend.gov.ua/wpcontent/uploads/2018/07/kochan_dergavotvorennia.pdf.
Кочан, Н. (2012). Дилема сучасного українського націєтворення: деякі теоретико-методологічні аспекти проблеми. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса Національної академії наук України. Спеціальний випуск (2012). С. 169–186. URL: https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2020/02/kochan_dylema.pdf.
Липинський, В. (1954). Листи до братів-хліборобів: про ідею і організацію українського монархізму: писані 1919–1926 р. C. 471.
Ломачинська, І., Алєксєєнко, О. (2023). Релігійна ідентичність як засіб маніпулювання в консцієнтальних війнах сучасності. Актуальні проблеми філософії та соціології. 43. С. 53–58. https://doi.org/10.32782/apfs.v043.2023.9.
Оцінки громадянами соціально-економічної ситуації та соціально-економічної політики влади, соціальне самопочуття громадян (вересень 2024 р.) URL: https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/otsinkygromadianamy-sotsialnoekonomichnoi-sytuatsii-ta-sotsialnoekonomichnoi-polityky-vlady-sotsialne-samopochuttiagromadian-veresen-2024r.
Паславський, І. (1994). Між Сходом і Заходом. Нариси з культурно-політичної історії Української Церкви. Львів. 144 c.
Сміт, Е. (1994). Національна ідентичність. Київ. 224 с.
Филипович, Л. (2016). Релігійні ідентичності в Україні: постановка проблеми. Українське релігієзнавство. Вип. 80. С. 47–52.
Химка, І. (1993). Греко-католицька церква і українське національне відродження у Галичині 1772–1918. Львів, С. 73–108.
Яроцький, П. (2017). Реформація: європейська домінанта і українська ідентичність протестантизму. Релігія та соціум. № 2. С. 17–32.
