НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ У КОНТЕКСТІ ВІЙНИ: ГЕРМЕНЕВТИЧНИЙ АНАЛІЗ СИМВОЛІВ, МОВИ ТА ПАМ’ЯТІ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.4.22Ключові слова:
національна ідентичність, війна, міграція, освіта, герменевтика, культурна пам’ятьАнотація
У статті досліджено процеси формування та збереження національної ідентичності в умовах кризи, зокрема під час війни та примусової міграції. Аналіз базується на філософському підході до розуміння національної ідентичності як динамічної та багатошарової конструкції, що активно змінюється під впливом соціально-політичних подій. За допомогою герменевтичної методології Поля Рікера у статті зосереджено увагу на інтерпретації символів, наративів і метафор, які відображають колективний досвід українського суспільства в умовах війни. Метафори Оксани Забужко, як-от «тюрма народів» і «співкамерники», розглядаються як культурні маркери, що не лише описують травматичний досвід, але і сприяють усвідомленню національної ідентичності як форми опору. Особливу увагу приділено ролі освіти та її конституціалізації як засобу збереження культурної пам’яті та виховання нових поколінь у дусі національної єдності. Автори звертають увагу на важливість освітньої системи, яка не лише забезпечує передачу знань, але й формує ціннісні орієнтири, сприяє консолідації нації в умовах соціальних потрясінь. У контексті досвіду польської освітньої системи, що приймає українських дітей-біженців, розглядаються виклики, пов’язані з інтеграцією цих дітей у нове середовище та збереження їхньої національної ідентичності. Також розкрито роль міграції у формуванні національної ідентичності, коли примусове переселення активізує процеси самовизначення та посилює зв’язок із культурним корінням. Міграційний досвід стає важливим чинником, що сприяє як збереженню національних цінностей, так і адаптації до багатокультурного середовища, забезпечує нові можливості для переосмислення ідентичності. На основі досліджень і аналізу культурних символів і освітніх практик у статті показано, що національна ідентичність в умовах кризи перетворюється на потужний ресурс, який допомагає суспільству зберегти цілісність і стійкість перед викликами глобалізації та соціально-політичних змін.
Посилання
Андрущенко, В., Андрущенко, Т., Савельєв, В. (2014). Конституціалізація освітнього простору Європи: аксіологічний вимір. Київ: МП «Леся». 460 с.
Денис, О. (2014). Види метафор на основі есею Оксани Забужко «Найдовша подорож». Актуальні питання гуманітарних наук. Вип. 76, том 1, С. 162–166.
Джексон, Ф. (2024). Чого не знала Мері. Київ: Київський університет. 4 с.
Забужко, О. Найдовша подорож. Київ: Комора, 2022. 165 с.
Заїчко, В. (2020). Мовна політика навчання іноземних здобувачів у закладах вищої освіти України. Міждисциплінарні наукові дослідження: особливості та тенденції: матеріали Міжнародної наукової конференції. 4 грудня, 2020 рік. Чернігів, Україна: МЦНД, с. 41–42.
Заїчко, В. (2023). Конструювання ідентичності та влада в епоху цифрових технологій. Цифрова культура: медіаграмотність, соціальна відповідальність, права людини. Київ: Вид-во УДУ імені Михайла Драгоманова, С. 21–22.
Рікер, П. (2000). Про інтерпретацію. Київ: Четверта хвиля. 432 с.
Aristotle (1998). Nicomachean Ethics. Cambridge: Cambridge University Press. 450 p.
Federowicz, M., Terepyshchyi, S. (2024). Polska edukacja wobec wojny w Ukrainie. Warsawa: Studia BAS.
Kalinowska, A., Krakowska, B., Sałkowska, M. (2023). Analyses of Social Reactions During the War in Ukraine. Kraków: UJ Press.
Terepyshchyi, S. (2021). In Search of Peacebuilding Strategies for the Global Civilization: from “Education for War” to “Education for Peace”. Philosophy and Cosmology. Т. 27. С. 153–162.
Zaichko, V. Language Policy for International Students in Ukrainian Higher Education Institutions. Studia Warmińskie, 2021, T. 58, pp. 143–159.
