МЕТАМОДЕРНИЙ ПОВОРОТ У СУФІЙСЬКІЙ СЕМІОТИЦІ: МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ СМИСЛОВИХ РЕКУРСІЙ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2026.1.16Ключові слова:
нелінійна герменевтика, рекурсивні смислові структури, метафоричні образи, фрактальність, складні смислові системи, когнітивна поетика, багаторівневі інтерпретації, осциляціяАнотація
Дослідження пропонує нову теоретико-методологічну рамку для інтерпретації символічних і метафоричних структур суфійської літератури, орієнтовану на метамодерний тип мислення. Метою дослідження є розробка інструментарію, здатного охопити нелінійність текстових зв’язків, фрактальність повторюваних образів і рекурсивну природу смислотворення в суфійських текстах: від поетики Румі й Аттара до акбарійської метафізики. Об’єктом дослідження є суфійська символічна система як багаторівнева семіотична структура. Предметом є механізми формування та циркуляції смислів у суфійській літературі, зокрема символічні трансформації й цикли між зовнішнім (ẓāhir) і внутрішнім (bāṭin) вимірами тексту. Методологія, яку пропонує стаття, поєднує принципи метамодерної герменевтики (осциляцію між раціональним і містичним режимами інтерпретації, «подвійну щирість», відкритість до множинності смислів) із нелінійними моделями читання. Аналітична модель включає три ключові вектори: нелінійність взаємозв’язків між текстовими фрагментами; повторювання мотивів (Симурґ, світло, вино, тощо); рекурсивність смислових повернень, через які текст породжує власну інтерпретативну динаміку. Запропонована рамка показує, що суфійська семіотика функціонує не як набір сталих символів, а як самопороджувана семіотична екосистема, у якій кожен образ існує водночас на кількох рівнях і постійно повертається до метафізичного центру Tawḥīd до єдиного Абсолюта. Результати дослідження демонструють, що застосування метамодерної теоретичної парадигми дає змогу побачити суфійський текст як динамічну, відкриту, багатовимірну систему, де символи виконують функцію «смислових атракторів», а інтерпретація набуває характеру рекурсивного діалогу між читачем і текстом. У висновках підкреслюється, що така методологія розширює інструментарій гуманітарних наук, даючи змогу інтегрувати містичний досвід, поетику й філософію суфізму в ширший контекст сучасних епістемологічних дискусій, від теорії складних систем до феноменології свідомості та постнекласичних підходів у семіотиці.
Посилання
Attar F. (1984). The Conference of the Birds. Translated by Dick Davis and Afkham Darbandi. London : Penguin
Classics. al-Hallāj, Manṣūr. (2002). The Tawasin of Mansur al-Hallaj. Translated by Aisha Abd Ar-Rahman at-Tarjumana.
Louisville, KY : Fons Vitae, URL: https://traditionalhikma.com/wp-content/uploads/2015/03/The-Tawasin-of-Mansural-Hallaj.pdf (дата звернення: 04.12.2025).
Binmayaba M. M. T. (2020). Sufi Symbol as Gap, Metaphor as Clue: Symbols in Ibn ʿArabī’s Love Poem as a Case
Study. Journal of Sufi Studies, 8 (2), 176–197. https://doi.org/10.1163/22105956-12341318.
Corbin H. (1998). Alone with the Alone: Creative Imagination in the Sufism of Ibn ’Arabi. Princeton university press, New Jersey.
Cebecioğlu, Ethem H. (2009). Tasavvuf terimleri ve deyimleri sözlüğü. Istanbul, Ağaç Kitabevi Yayınları, URL: https:// dn720005.ca.archive.org/0/items/tasavvuf-kutuphanesi/Ethem%20Cebecioğlu%20-%20Tasavvuf%20Terimleri%20 Sözlüğü.pdf (дата звернення: 04.12.2025).
Gibbons A. (2017). Postmodernism Is Dead: What Comes Next? URL: https://voidnetwork.gr/2017/06/14/postmodernism-dead-comes-next-alison-gibbons/ (дата звернення: 04.12.2025).
Hāfez. (1993). Dīvān-e Ḥāfeẓ. : Jild e Awwal: Ghazaliyat, Edited by Parvīz Nātel Khānlari. Tehran : Sokhan. URL: https://archive.org/details/DivanEHafizJildEAwwalGhazaliyat-ParvizNatelKhanlariFarsi/page/16/mode/2up (дата звернення: 04.12.2025).
Karadayı, Osman Nuri. (2020). Tasavvuf Literatüründe Kale Sembolü. Trabzon İlahiyat Dergisi. 7/2, 183–226. https://doi.org/10.33718/tid.812006.
Lewis F. (2000). Rumi: past and present, East and West: the life, teaching and poetry of Jalâl al-Din Rumi. 686 pp. Oxford : Oneworld.
Merleau-Ponty M. (1962). Phenomenology of Perception. Translated by Colin Smith. London : Routledge.
Peirce, Charles Sanders. (1955). Logic as Semiotic: The Theory of Signs. Philosophical Writings of Peirce / edited by Justus Buchler. 98–119. New York : Dover Publications.
Rosa H. (2019). Resonance: A Sociology of Our Relationship to the World. Polity Press.
Rumi J. (2004). The Masnavi: Book One – Six. Translated and edited by Jawid Mojaddedi. Oxford : Oxford University Press.
Saussure, Ferdinand de. (1983). Course in General Linguistics. Translated by Roy Harris. London : Duckworth.
The Kitáb al-luma’ fi’l-Tasawwuf of Abú Nasr ’abdallah b. ’Ali al-Sarráj al-Tusi. (1914). edited by R. Nicholson. LONDON : LUZAC & Co. URL: https://archive.org/details/kitaballuma00sarruoft/page/n3/mode/2up (дата звернення:04.12.2025).
Varela F. (1999). Ethical Know-How: Action, Wisdom, and Cognition. Stanford, CA : Stanford University Press.
Vermeulen T., van den Akker R. (2010). Notes on Metamodernism. Journal of Aesthetics & Culture. https://doi.org/ 10.3402/jac.v2i0.5677.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
