ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ НА ОСНОВІ ВАКФУ МЕЧЕТІ ГОВХАРАГА В ШУШІ, АЗЕРБАЙДЖАН

Анотація

Місто Шуша, видатний культурний та архітектурний центр регіону Карабах, вирізняється своїм багатим історичним надбанням і численними пам’ятками, що охоплюють кілька століть. Серед них особливе місце займають Джума-мечеть і Мечеть Говхар Аги, які є ключовими релігійними й архітектурними об’єктами, відображаючи як духовне, так і культурне життя міста. Побудовані наприкінці XVIII – на початку XIX століть, ці мечеті тісно пов’язані із системою вакфу (заснування благодійних фондів), яка відігравала важливу роль у забезпеченні постійної фінансової, соціальної та релігійної підтримки місцевої громади. Довірчий документ (вафкнаме) Мечеті Говхар Аги, складений у 1282 р. хіджри (1866 р. н.е.), є класичним прикладом ісламської правової документації та демонструє інтеграцію принципів шаріату, соціального забезпечення й культурного меценатства. Документ детально описує численні майнові ресурси, передані Говхар Агою до вакфу, включно з крамницями, садами, оброблюваними землями, пасовищами й іншими маєтками, їхні чіткі межі, порядок управління та правила використання доходів. Згідно з документом, доходи від вакфу систематично призначалися для утримання мечетей і медресе, виплати зарплат імамам, учителям та обслуговуючому персоналу, підтримки учнів і нужденних членів громади, фінансування релігійних церемоній і ритуалів, а також надання благодійних послуг, таких як лікарні для подорожніх і медична допомога. Крім того, написи на стінах мечеті підтверджують наміри дарувальниці, підкреслюють етичні та релігійні мотиви заснування вакфу й відображають тривалу спадщину сафафідських релігійно-правових традицій у Карабаху. Це дослідження демонструє, що вафкнаме Говхар Аги не лише забезпечувало безперервну роботу та стійкість релігійних, освітніх і соціальних інституцій міста, а й дає цінну інформацію про ширші правові, релігійні та культурні процеси Карабаського ханства. Через цей історичний документ дослідники можуть простежити складну взаємодію віри, правової влади, філантропії, соціальної відповідальності й громадського добробуту, ілюструючи, як система вакфу функціонувала як основа цивільного та духовного життя Шуші XIX століття. Крім того, документ висвітлює стратегічну роль елітних жінок, таких як Говхар Ага, у формуванні міського, релігійного та культурного середовища міста через цілеспрямовані пожертви, що забезпечували як матеріальну, так і духовну спадщину для майбутніх поколінь.