ВИКЛАДАЧІ СУСПІЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ГЛУХІВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ – МЕЧИСЛАВ ЗАРЕМСЬКИЙ, ВАЛЕРІЙ БЄЛАШОВ, ВІКТОР ЗАЇКА: ПРОСОПОГРАФІЧНИЙ ПОРТРЕТ

Анотація

Статтю присвячено науково-педагогічній діяльності представників історико-філософської школи Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, яка утворилася на кафедрі історії, правознавства та методики навчання. В основі роботи лежить аналіз біографічних даних та внеску трьох видатних науковців – Мечислава Заремського, Валерія Бєлашова та Віктора Заїки – у розвиток української історичної науки, філософії, краєзнавства та збереження культурної спадщини. Наголошується, що діяльність зазначених учених сприяла становленню кафедри як важливого науково-освітнього осередку, орієнтованого на дослідження історії України, філософської думки та методології педагогіки. Зазначається, що Мечислав Заремський – один із фундаторів історико-філософської школи, спеціалізувався на філософії науки та методології, створюючи навчальні програми для студентів, які сприяли розширенню світоглядного підходу до філософії як наукової дисципліни. Мечислав Йосипович брав активну участь у громадських проєктах, популяризуючи українську філософську традицію та культурні здобутки рідного краю, що підкреслює його внесок у збагачення суспільного життя та виховання національно свідомої інтелігенції. Наголошується, що історичні дослідження Валерія Бєлашова зосереджувалися на історії Глухова, його ролі як гетьманської столиці та культурного центру Лівобережної України XVIII століття. Зазначається, що педагог також активно займався краєзнавчою діяльністю, видаючи численні праці з історії Глухівщини, що підвищували значущість регіональної історії в загальноукраїнському контексті. Його роботи сприяють збереженню культурної пам’яті місцевого населення й підкреслюють роль Глухова в історії України. Зазначається, що Віктор Заїка зробив вагомий внесок у дослідження історико-культурної спадщини Сумщини. Він ініціював створення пам’яткоохоронних організацій, організовував краєзнавчі заходи та виступав як активний популяризатор національних пам’яток. Його діяльність сприяла не тільки збереженню історичних артефактів, а й зміцненню культурної ідентичності глухівської громади. Загалом, стаття демонструє значення історико-філософської школи Глухівського університету як важливого наукового й культурного осередку, що сприяє формуванню нового покоління українських науковців.