ФІЛОСОФСЬКЕ ОСМИСЛЕННЯ ПРОСТОРУ ТА ДОСВІДУ В АРХІТЕКТУРНІЙ ПРАКТИЦІ

Автор(и)

  • Олександр Іванович Конюшевський Навчально-науковий гуманітарний інститут Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського https://orcid.org/0009-0004-2882-6995

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.4.26

Ключові слова:

архітектурний простір, людина, суб’єкт, досвід, життєвий світ, соціальні практик

Анотація

У статті відображено спробу філософсько осмислити простір та досвід в архітектурній практиці. Виявлено важливі аспекти, які допомагають архітекторам не лише створювати функціональні та естетичні будівлі, а й формувати певні філософські, культурні, психологічні контексти та соціальні практики. Мета дослідження – здійснити філософський аналіз взаємозв’язку між архітектурним простором та суб’єктивним досвідом людини, а також визначити принципи, які відображаються в архітектурі. Відповідно до заданої теми поставлено завдання: здійснити філософський аналіз архітектурного простору крізь призму «простір як досвід»; дослідити взаємозв’язок між простором та суб’єктивним досвідом людини; виявити різні архітектурні підходи до формування простору; обґрунтувати, як обмеження простору впливають на архітектурні рішення. З огляду на поставлені завдання, аналізуються приклади творчих підходів та адаптивних архітектурних рішень. Філософське осмислення простору й досвіду в архітектурній практиці є важливим аспектом, який створює нові перспективи для архітектурної практики, сприяючи виникненню більш чутливих, гуманних й адаптованих до потреб суспільства просторів. У висновках зазначено, що важливо враховувати культурні особливості та історичний контекст у творчому процесі, оскільки це може суттєво вплинути на сприйняття та використання простору. Архітектори мають ураховувати етичні аспекти своїх проєктів: стійкість, доступність і соціальну справедливість. У роботі акцентовано на тому, як обмеження в просторі сприяють пошуку нових форм, матеріалів та технологій, що можуть значно підвищити функціональність й естетику архітектурних об’єктів а також стимулювати до нових креативних підходів.

Посилання

Burnet, J. (1892). Early Greek Philosophy. London: A. & C. Black, 83.

Casey, E. (1997). Space in Greek mind, the Fate of Place: A Philosophical History. Berkeley: University of California Press, 52.

De Certeau, M. (1984). Practices of Everyday Life. Berkley: University of California Press, 35.

De Certeau, M. (1984). Walking in the City. Practices of Everyday Life. Berkley: University of California Press, 96.

Габрель, М. М., Космій, М. М., Габрель, Т. М. (2023). Духовний комфорт і дух міста як урбаністичний феномен. Просторовий розвиток. № 3, 173.

Lefebvre, H. (2007). The Production of Space. Oxford : BLACKWELL PUBLISHING, 169.

Norberg-Schulz, C. (1976). Genius Loci: Towards a Phenomenology of Architecture. New York: Rizzoli International Publications, 20–90.

Pallasmaa. J. (1996). The Eyes of the Skin: Architecture and the Senses. New York: John Wiley & Sons, 15–42.

Попович, М. (2014). Людина в системі координат. Київ : Київський університет, 37.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-30

Як цитувати

Конюшевський, О. І. (2024). ФІЛОСОФСЬКЕ ОСМИСЛЕННЯ ПРОСТОРУ ТА ДОСВІДУ В АРХІТЕКТУРНІЙ ПРАКТИЦІ. Культурологічний альманах, (4), 229–237. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.4.26

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають