УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНІСТЬ В ЧАСИ УКРАЇНИ-РУСІ ТА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА

Анотація

Застосувавши історико-політологічний підхід, автори досліджують еволюцію поняття «держава» на українських землях, що включало як унікальні риси, так і відбувалося у руслі загальноєвропейських тенденцій. Особлива увага приділяється аналізу феномену Русі (України-Русі) як першої потужної державної структури Східної Європи, яка заклала фундаментальні державотворчі, правові та культурно-ідеологічні традиції. Досліджується політична спадщина Русі, яка глибоко вкорінена в колективну пам’ять українського народу, виступаючи важливим чинником формування його національної ідентичності та історичної тяглості. Аналізується складність державно-правових форм Русі, від ранньофеодальної монархії до періоду удільної роздробленості, що, втім, не зруйнував єдиного етнокультурного простору. Розглянуто специфіку Галицько-Волинської держави, яка постала на західних землях як осередок консолідації та продовження державницьких традицій після політичного розпаду Русі. Підкреслюється, що це князівство не лише зберегло, а й розвинуло руську спадщину, успішно інтегруючи західноєвропейські культурні, правові та військові впливи. Цей синтез дозволив Галицько-Волинському князівству стати однією із наймогутніших держав свого часу, здатною протистояти зовнішнім загрозам та вести активну дипломатичну діяльність на міжнародній арені. Його стратегічне територіальне розташування на перехресті торговельних шляхів зумовило характер його економічного розвитку (активізація торгівлі, зростання міст), культурних, економічних та дипломатичних впливів і взаємодій із західними та південними сусідами на міждержавному рівні. Наголошено, що державотворчий досвід України-Русі та Галицько-Волинського князівства є нерозривною основою для розуміння сучасних українських державних інституцій та їхньої історичної легітимності в європейському контексті.