ВІРТУАЛІЗАЦІЯ Й ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ: ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ВИМІР
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2026.1.19Ключові слова:
цифрове суспільство, віртуалізація, віртуальна реальність, симулякр, гіперреальність, віртуальний простір, віртуальне середовище, віртуальна комунікація, відчуження, дереалізація, цифрова нерівність.Анотація
Сучасні процеси цифровізації, що відбуваються в житті людей, зумовлюють стрімкий перехід їхньої діяльності у віртуальну форму в різних сферах суспільства. У статті здійснено філософський аналіз соціально-психологічних наслідків віртуалізації, впливу на особистість новітніх форм віртуального відчуження. Мета статті – дослідження впливу віртуальної реальності на буття людини, на трансформацію форм відчуження сучасної людини та психологічні особливості взаємодії особистості з віртуальним середовищем. Методологія дослідження ґрунтується на низці методологічних підходів: дискурсивний аналіз – для вивчення концептів «симулякр/гіперреальність»; феноменологічний – для осмислення впливу процесів віртуалізації на людину, на форми соціальної комунікації та досвіду дереалізації; порівняльний і критично-аналітичний – для дослідження «цифрового розриву/нерівності»), характеристики форм віртуального відчуження, а також загальнонаукові методи аналізу й синтезу, індукції й дедукції, узагальнення та аналогії. Розглянуто теоретико-методологічні, концептуальні та праксеологічні засади інформаційного суспільства в контексті його віртуалізації та антропологічних вимірів. Обґрунтовано, що віртуальний простір поступово інтегрується в повсякденне життя, формуючи нові моделі комунікації, соціальної участі та ідентифікації. Установлено, що віртуалізація як багатоаспектний феномен здійснює значний вплив на людину та її буття, форми соціальної взаємодії, формування ідентичності та спотворює сприйняття реальності, породжує нові форми соціального відчуження. Аргументовано, що для дедалі більшої кількості людей віртуальний простір і віртуальна реальність стають важливішими й більш значущими, ніж фізичний (реальний) простір і фізична реальність. Доведено, що психоемоційні стани, зумовлені перебуванням у цифровому просторі, впливають на особистісне благополуччя, на підвищення тривожності, самотності й утечі від реальності, стають формами сучасного відчуження – від себе, інших і реального світу.
Посилання
Бодріяр Ж. (2004). Симулякри і симуляція / пер. з фр. В. Ховхун. Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи». 230 с.
Власенко Ф.П. (2014). Віртуальна реальність як простір соціалізації індивіда. Гуманітарний збірник ЗДІА. № 56. С. 208–217.
Воронкова В.Г., Кивлюк О.П., Нікітенко В.О. (2023). Критичне мислення у контексті постмодерністського дискурсу Ж. Бодрійяра. Освітній дискурс. № 45. С. 29–39.
Головська І.Г., Хрустальова А.Є. (2024). Психологічні особливості запобігання страху самотності як профілактики тривожності. Габітус. Вип. 61. Видавничий дім «Гельветика». С. 162–167.
Данильян О.Г., Дзьобань О.П. (2016). «Симулякр» : концептуалізація феномена у постнеокласичній філософії. Інформація і право. № 2 (17). С. 66–76.
Дзьобань О.П., Соснін О.В. (2017). Віртуальна реальність суспільства постмодерну як соціокультурне тло соціалізації «людини інформаційної». Гуманітарний вісник ЗДІА. Вип. 69. С. 69-76.
Іванов Д.В. Віртуалізація суспільства. Соціологія та соціальна антропологія. URL: http://lib.ru/POLITOLOG/ivanov_d_v.txt (дата звернення: 15.11.2025).
Куцепал С.В. (2025). Тлумачення штучного інтелекту у соціально-філософському дискусі: симулякр чи реальність? Людина в цифровому суспільстві: сучасні тренди : монографія / Т.С. Гиріна, М.А. Козловець, С.В. Куцепал та ін. ; Аналіт. центр сучас. гуманітаристики. Харків : Право. С. 44–62.
Лугуценко Т.В. (2014). Людина в структурі комунікативної реальності як суб’єкт віртуального простору. Гілея: науковий вісник. Вип. 81. С. 179–182.
Лучинкіна А.І. (2011). Психологічні аспекти віртуальної соціалізації. Проблеми сучасної психології. Вип. 14. С. 445–454.
Малімон В.І. (2015). Віртуальне спілкування і самотність людини. Гуманітарний вісник ЗДІА. № 63. С. 108–115.
Медведєва В. (2016). Особливості процесу соціалізації особистості в умовах інформаційного суспільства. Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Вип. 43. С. 584–595. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/npnbuimviv_2016_43_37.
Мироненко Г.В. (2015). Час віртуального життя : монографія. Київ : Імекс-ЛТД. 134 с.
Прудникова О.В. (2017). Антицінності віртуального простору: філософський аналіз. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». № 3 (34). С. 47–56.
Стебельська О.І. (2022). До питання про симулякризацію соціокультурного простору. Актуальні проблеми філософії та соціології. Вип. 39. С. 66–74.
Штепа О.О. (2022). Віртуальна реальність: соціально-філософський аналіз. Актуальні проблеми філософії та соціології. С. 135–139.
Шоріна Т.Г. (2013). Феномен відчуження : сучасні історичні та суб’єктивні модифікації. Мультиверсум. Філософський альманах. Вип. 8 (126). С. 50–59.
Deleuze, Gilles. (1990). The Logic of Sense. Columbia University Press. 393 s.
Hassan R. (2020). The Condition of Digitality: A Post-Modern Marxism for the Practice of Digital Life. London : University of Westminster Press. 199 p.
Kumar, Krishan. (2024). Secularization and rationalization in modernization. In: The nature of modern society. On-line.
Lanier J. (2023). The re is no AI. The New Yorker. 20 April. URL: https://www.newyorker.com/science/annals-ofartificial-intelligence/there-is-no-ai. (дата звернення: 15.11. 2025).
Van Dijk J. (2020). The Digital Divide. Cambridge : Polity Press. 188 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.




