ГНОСЕОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Анотація

У роботі досліджено гносеологічні питання штучного інтелекту. Визначено, що сучасний розвиток штучного інтелекту (ШІ) ставить перед філософією нові виклики, зокрема у сфері гносеології – теорії пізнання. Якщо раніше суб’єктом пізнання визнавалася лише людина, то сьогодні постає питання: чи може машина бути носієм або творцем знання? Відповідь на це має не лише теоретичне, а й світоглядне значення, адже вона визначає місце людини у світі технологій і межі можливостей самої науки. Автор намагається переосмислити традиційні гносеологічні концепції, такі як істина, об’єктивність, обґрунтованість, і розробити нові підходи, які б ураховували специфіку знань, отриманих за допомогою штучного інтелекту. У роботі досліджується вплив ШІ на когнітивні процеси людини, її здатність до критичного мислення та формування переконань. Даються відповіді на питання: чи може система без свідомості бути суб’єктом пізнання, чи вона залишається лише інструментом людського розуму, коли машина генерує тексти чи приймає рішення, чи «розуміє» вона їх, чи лише імітує процес мислення, як ми можемо довіряти знанням, отриманим за допомогою ШІ. У статті аналізуються відповіді Алана Тюрінга на питання: чи можуть об’єкти особливого роду (машини), які не мають людських якостей, думати як люди? У підсумку наголошується, що гносеологічні питання штучного інтелекту демонструють, що сучасні технології не стільки розширюють межі людського знання, скільки оголюють його фундаментальні обмеження. Водночас вони створюють нові інструменти пізнання, що дадуть людині змогу бачити світ інакше. ШІ не замінює знання, але трансформує форми його здобуття, перевірки та застосування. У цьому сенсі майбутнє гносеології – це взаємодія людського й машинного інтелекту, що відкриває нові горизонти для філософського осмислення природи пізнання.