УНІЙНЕ СЛУЖІННЯ МИКОЛАЯ ЧАРНЕЦЬКОГО ЯК ПРАКТИЧНЕ ТВОРЕННЯ СУВЕРЕННОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКІ ЗАУВАГИ ДО ЮВІЛЕЮ)
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.4.4Ключові слова:
українське християнство, унійна діяльність, національно-релігійна ідентичність, милосердя, служіння, слава, мучеництво, державотворення, історична пам’ять, греко-католицький екзархат, відповідальне синівство, Рідна Хата-Батьківщина, війна-геноцидАнотація
Статтю приурочено до 140-річчя блаженного священномученика Миколая Чарнецького (1884–1959 роки), монаха Згромадження Найсвятішого Ізбавителя, Апостольського візитатора на Волині, сподвижника Андрея Шептицького, якого митрополит призначив екзархом Волині, Підляшшя та частини Полісся і Холмщини – обтяжених глибокою історичною травмою етнокультурних українських земель, де протягом кількох століть проводилась жорстка асиміляторська політика щодо українців. У цьому контексті з історико-філософського погляду розглядаються поняття «ювілей», «слава», «служіння», «милосердя», «мучеництво». З’ясовано суголосність богословської концепції милосердя М. Чарнецького та філософсько-художньої – Лесі Українки. Для обох діячів української культури милосердя є категорією екзистенційної діалектики й онтологічною основою їхнього прозопоїчного буття, що інспірує розуміння обома мислителями християнства як релігії милосердя. Розкрито богословський зміст унійного служіння, який, з одного боку, зумовлював інтенції генерації українських церковних діячів, до якої належить М. Чарнецький, а із другого – пояснює готовність цих священнослужителів до мучеництва. Покоління М. Чарнецького бачить унійну місію в з’єднанні християн, збереженні тяглості українського християнства, формуванні національно-релігійної ідентичності українців, без чого неможливе справжнє державотворення – будування рідної всенаціональної Хати-Батьківщини. В історичній ситуації, що стрімко змінювалася в умовах розгортання Другої світової війни, греко-католицькі екзархи, однодумці митрополита Андрея, свідомі свого покликання, виявили далекоглядне державницьке мислення, закладаючи нові, справедливі принципи утворення екзархатів, і запропонували новий підхід до їх розмежування – не за критеріями етнографічними, географічними, історичними, а з урахуванням сучасних умов країн і національностей, убачаючи в перерозподілі геополітичної мапи Європи шанс для України здобути незалежність.
Посилання
каменів духовного життя: повчання бл. Миколая Чарнецького. (2014). Львів: Скинія. 96 с.
Бахталовський, Р. (2001). Апостол з’єдинення наших часів. Спогади. Львів: Добра книжка. 224 с.
Бліхарський, Р. (2021). Українська релігійна преса Галичини (1853–1939 рр.): структурно-функціональний та тематико-типологічний аспекти: дис. … канд. наук із соц. ком.: 27.00.04 – теорія та історія журналістики; Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, Класичний приватний університет. Запоріжжя. 229 с. URL: http://virtuni.education.zp.ua/info_cpu/sites/default/files/Bliharskii_dis.pdf.
Вегеш, М., ред. (2022). Нариси історії Української греко-католицької церкви. У двох томах. Т. 1. Ужгород: [б. в.]. 392 с. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Vehesh_Mykola/Narysy_istorii_Ukrainskoi_Hreko-Katolytskoi_Tserkvy_V_dvokh_tomakh_T_1.pdf.
Великий, А. (1966). Релігія і Церква – основні рушії української історії. Релігія в житті українського народу. Збірник матеріялів Наукової конференції у Рокка-ді-Папа (18–20.Х.1963). Мюнхен – Рим – Париж: НТШ, УБНТ, УВАН, УВУ. С. 3–38. URL: https://diasporiana.org.ua/religiya/6574-religiya-v-zhitti-ukrayinskogo-narodu-zbirnikmateriyaliv-naukovoyi-konferentsiyi-u-rokka-di-papa/.
Вістник Станиславівскої Епархії (1928). Ч. 1–3. 100 с. URL: https://chtivo.org.ua/uploads/posts/files/3/2/8/9/2/32892.pdf.
Горбань, Р. (2019a). Релігія милосердя і релігія купівлі-продажу – християнство в інтерпретації Лесі Українки. Вісник Львівського університету. Серія «Філософсько-політологічні студії». № 23. С. 19–29. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlu_fps_2019_23_5.
Горбань, Р. (2019b). Шляхи розвитку персоналістичної думки в країнах євроатлантичного регіону. Польська версія: Чеслав Бартнік: монографія / Інститут філософії імені Г.С. Сковороди, Відділення релігієзнавства. Київ: Білий Тигр. 570 с. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Horban_Richard/Shliakhy_rozvytku_personalistychnoi_dumky_v_krainakh_ievroatlantychnoho_rehionu_Polska_versiia_Chesl.pdf.
Gorban, R. (2022). The “Magic Mirror” Metaphor as a Philosophical Concept of Holistic Reality: Lesia Ukrainka’s Forest Song and Patrick Süskind’s The Story of Mr Sommer. Beytulhikme: An International Journal of Philosophy, Vol. 12 (1). P. 297–332. https://doi.org/10.18491/beytulhikme.1851.
Горбань, Р. (2024). На сторожі збереження української національно-релігійної ідентичності (філософсько-богословська модель держави єпископа Софрона Мудрого). State and church: historical, philosophical, and political-legal aspects: Scientific monograph. Riga, Latvia: Baltija Publishing. P. 75–120. https://doi.org/10.30525/978-9934-26-460-3-4.
Греко-католицька церква. Її історія від початку аж до наших днів та два життєписи її перших подвижників (1928). Львів: Правда. 103 с. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Nevidomyi_Avtor/Hreko-katolytska_tserkva_ii_istoriia_vid_pochatku_azh_do_nashykh_dniv_ta_dva_zhyttiepysy_ii_pershykh/.
Іван Павло ІІ (2005). Пам’ять та ідентичність. Бесіди на зламі тисячоліть. Львів: Літопис; Український католицький університет. 167 с.
Кравчук, А., ред. (1995). Митрополит Андрей Шептицький. Життя і діяльність. Документи і матеріали (1899–1944). Т. 1: Церква і Церковна єдність. Львів: Свічадо. 524 с.
Крамар, Ю. (2015). Західна Волинь 1921−1939 рр.: національно-культурне та релігійне життя. Луцьк: Східноєвропейський національний ун-т ім. Лесі Українки. 404 с. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/11213.
Купріянович, Г. (2009). Принципи полонізаційно-ревіндикаційної акції на Холмщині та Південному Підляшші в 1938–1939 рр. Akcja burzenia cerkwi prawosławnych na Chełmszczyźnie i Południowym Podlasiu w 1938 roku – uwarunkowania, przebieg, konsekwencje. Chełm. S. 65–84. URL: http://www.kholm1938.net/files/Archiwum_Chelmskie_Akcja_burzenia.pdf.
Куцик, А., Шостак, В. (2014). Католицизм на історичній Волині: соціально-церковний аспект (поч. ХХ ст. – 1941 р.). Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Філософські науки. № 16 (293). С. 139–143. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/6299/1/25.pdf.pdf.
Леон-Дюфур, К. (1996). Словник біблійного богослов’я. Львів: Місіонер. 936 с.
Макар, Ю. (2009). 1938 р. – апогей трагедії Холмсько-Підляського православ’я. Akcja burzenia cerkwi prawosławnych na Chełmszczyźnie i Południowym Podlasiu w 1938 roku – uwarunkowania, przebieg, konsekwencje. Chełm. S. 93–110. URL: http://www.kholm1938.net/files/Archiwum_Chelmskie_Akcja_burzenia.pdf.
Мельничук, В., Маслій, О. (2024). Блаженний священномученик Миколай Чарнецький (1884–1959): історичний портрет. Івано-Франківськ: Лілея-НВ. 288 с.
Мудрий, С. (2008). Мій святитель – архиєпископ Іван Бучко. Мудрий С. Під опікою Божого Провидіння. Івано-Франківськ: Нова Зоря. С. 88–91.
«Наше служіння є похиленням над ранами Божого народу», – Глава УГКЦ до отців редемптористів Львівської провінції. (2024, 15 жовтня). Українська греко-католицька церква. URL: https://ugcc.ua/data/nashe-sluzhinnya-epohylennyam-nad-ranamy-bozhogo-narodu-glava-ugkts-do-ottsiv-redemptorystiv-lvivskoy-provintsiy-5696/.
Филипович, Л. (2024). Небезпека внутрішньоправославного конфлікту в Україні для міжхристиянських відносин. Культурологічний альманах. № 2 (10). С. 19–25. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.2.3.
Чарнецький, М. (1926). Релігійний рух на Волині. Нова Зоря, № 47 (5 грудня). С. 4–5.
Шептицький, А. (1942). Про милосердя. Послання до духовенства і вірних. Львівські архієпархіяльні відомості. № № 7–8. С. 133–144. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Lvivski_arkhieparkhiialni_vidomosty/1942_rik.pdf.
Шептицький, А. (2020). Як будувати Рідну Хату? Львів: Бібліотека Української Галицької Партії. 48 с. URL: https://uhp.org.ua/wp-content/uploads/2020/06/YAk-buduvaty-ridnu-hatu-01.06_druk.pdf.
Ясь, О. (2023). Війна у проєкціях і конструкціях історичного часу (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 8 лютого 2023 р.). Вісник Національної академії наук України. № 4. С. 62–71. https://doi.org/10.15407/visn2023.04.062.
