ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНІ ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОСТІ ЯК ФАКТОР ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ СУСПІЛЬСТВА
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.4.28Ключові слова:
інформаційно-комунікативні тенденції, диверсифікація комунікативного впливу, соціокультурна зумовленість, ефективність життєдіяльності суспільства, фрейм, пропаганда, постправда, комунікативна культураАнотація
Сучасність є середовищем різноманітних інформаційних впливів і комунікативних взаємодій. Абсолютна більшість дослідників визнає її характерною ознакою таку тенденцію, як розширення й диверсифікація діапазону засобів інформаційно-комунікативного впливу. Зазначена особливість – закономірний наслідок інструментального розмаїття епохи інформаційного суспільства. Таке розгалуження й посилення інформаційних каналів впливу на індивідуальну й суспільну свідомість утворюють одну з ключових детермінант, які визначають життєдіяльність суспільства в найрізноманітніших аспектах, зокрема, у сенсі міри адекватності інформаційної картини світу, коректності смислових і значеннєвих ієрархій, аксіологічних пріоритетів та етичних преференцій. Якщо ці аспекти звести до спільного знаменника, то можна стверджувати, що інформаційно-комунікативні впливи є тим комплексним чинником, який істотно визначає ефективність життєдіяльності суспільства на рівні як фактичного статус-кво, так і в розумінні вірогідних перспектив і можливих напрямів еволюціонування. Важлива специфічна ознака інформаційно-комунікативної сфери сучасності пов’язана зі складним симбіотичним поєднанням класичних опцій (на кшталт типології ефективності мовних засобів, специфіки відтворення думкою мови й соціокультурної специфіки розуміння) та дедалі більш посилюваних новітніх тенденцій (примітивізації масової культури, факторів кліпового мислення, мозаїчності картини світу тощо). Сукупність наведених інформаційно-комунікативних тенденцій спонукає до приділення першочергової теоретико-концептуальної уваги факторам комунікативної ефективності культури розуміння та медійної компетентності.
Посилання
Бондаренко, Н. П. (2024). Освітнє середовище: єдність форми та змісту як імператив ефективності. Дис. … доктора філософії за спеціальністю «033 – Філософія». Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ. 243 с.
Гоцалюк, А. А. (2024). Демократія як мета і постправда як засіб: дилема когерентності. Освітній дискурс: збірник наукових праць. Випуск 49 (4–6). С. 7–17.
Гурківська, А. І. (2022). Політична дійсність в епоху постправди: змістовно-функціональні особливості.
Дис. … доктора філософії за спеціальністю «052 – Політологія». Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, Київ. 288 с.
Козлова, В. В. (2016). Міжкультурний аспект мовленнєвого впливу. Молодий вчений. №11 (38). Листопад. С. 202–205.
Кочерган, М. П. (2006). Загальне мовознавство: Підруч. для студ. філол. спец. ВНЗ. 2 вид., випр. і доп. Київ : Видавничий центр «Академія». 463 с.
Кузьоменська, Л. (2022). Мова як фактор комунікативної ефективності. Вища освіта України: Теоретичний та науково-методичний часопис. № 4 (87). С. 79–88.
Кузьоменська, Л. Г. (2019). Комунікативна ефективність як функціональна мета мовних засобів. Освітній дискурс: збірник наукових праць = Educational discourse: Collection of scientific papers / Голов. ред. О. П. Кивлюк. Київ: «Видавництво «Гілея». Вип. 18 (11–12). С. 59–75.
Кузьоменська, Л. Г. (2019). Комунікативний горизонт сучасного суспільства у дзеркалі перспектив та обмежень. Освітній дискурс: збірник наукових праць = Educational discourse: Collection of scientific papers / Голов. ред. О. П. Кивлюк. Київ : «Видавництво «Гілея». Вип. 12 (4). С. 100–111.
Лаврук, Т. (2013). Інформаційна сфера як інструмент геополітичного дискурсу. Ґілея : науковий вісник. Збірник наукових праць. Вип. 74 (7). С. 390–393.
Самчук, З. Ф. (2020). Текст політики на тлі цивілізаційних контекстів і підтекстів як відсутній елемент освітнього дискурсу. Освітній дискурс: збірник наукових праць / Голов. ред. О. П. Кивлюк. Київ : ТОВ «Науково-інформаційне агентство «Наука-технології-інформація». Випуск 24 (6). С. 7–22.
Сеник, Р. М. (2014). Мова як суб’єкт і об’єкт філософії. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. Вип. 57. С. 51–62.
Сливінський, А. (2024). Соціокультурна взаємодія як фактор еволюціонування людства. Вища освіта України. № 2. С. 14–27.
Сухенко, В. (2020). Мова і суспільство: взаємодія і розвиток. URL: http://repository.hneu.edu.ua/bitstream/123456789/14727/1.PDF.
Шніцер, М. М. (2018). Метафора як універсальний мовний феномен. Сучасні наукові інновації (частина ІІ): матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. м. Київ, 24–25 лютого 2018 року. Київ : МЦНД. С. 53–55.
Cassirer, E. (2020). The Philosophy of Symbolic Forms: Three Volume Set. Routledge. 1274 р.
Cienki, A. (2007). Frames, idealized cognitive models, domains. The Oxford handbook of cognitive linguistics / Ed. by D. Geeraerts and H. Cuyckens. Oxford: Oxford University Press, P. 170–187.
Jensen, K. B. (1986). Making Sense of the News: Towards a Theory and an Empirical Model of Reception for the Study of Mass Communication. Aarhus, Denmark: University of Aarhus Press. 392 p.
Scheufele, D. A. Framing as a Theory of Media Effects. Journal of Communication. 1999. Vol. 49. P. 103–122.
Taylor, M. & Perry, D. (2005). Diffusion of Traditional and New Media Tactics in Crisis Communication. Public Relations Review. Vol. 31. P. 209–217.
Westby, D. L. (2005). Strategic imperative, ideology, and frames. Frames of protest: social movements and the framing perspective / Ed. by H. Johnston and J. A. Noakes. Lanham : Rowman & Littlefield. P. 217–235.
