ВИКОНАВСЬКА МУЗИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ В КОНТЕКСТІ МЕТАЕКОЛОГІЧНОЇ РЕФЛЕКСІЇ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.4.35Ключові слова:
культура, музичне виконавство, системогенез, культурогенез, поетикаАнотація
Актуальність проблеми. Множинність виконавських парадигм – це характеристика постмодерного симбіозу в музичному мистецтві, зокрема у виконавстві. Некласична систематика збереження цілісності культуротворчості актуалізує метафізичні засади, формує систему адаптації до комунікативного середовища як передбачення майбутнього і водночас конституювання бажаного минулого. Мета статті – визначити феномен культурогенезу сучасного виконавського мистецтва в музиці як синтез жанрових і стильових настанов, які набувають значення виконавських парадигм музичної поетики. Методологія дослідження визначається компаративним і системним підходами, що допомагає здійснити порівняльний аналіз феномену системної цілісності виконавства в музиці. Наукова новизна статті. Виконавське мистецтва набуває синтетизму, що здійснюється на підставі новітніх естетичних вимірів культуротворчості. Інтерпретатори музичних синте́з широко використовують методи структурної лінгвістики, розбудовують семіотичні моделі музичних знакових систем. Формується складна система синтетичних видів різних видів мистецтв, починаючи з мови жестів і закінчуючи такими феноменами, як семплінг, сонорика, алеоторика тощо. Отже, комунікативний простір культури та комунікативний простір музичного виконання інтерпретується як текст, де активно задіяна техногенна складова частина, формується надзвичайно потужний комплекс, пов’язаної з інструменталізмом музики. Висновки. Жанрові та стильові синте́зи відкривають нові можливості культуротворчих парадигм, які пов’язують із застосуванням у музиці артефактів природного типу. Це генетичний алгоритм як зондування лабораторії природи. У музичному просторі знаходиться глибинна музична стихія, її космологізм виявляється шляхом переведення традиційного інтонування в ранг мистецьких реалій, що стають здобуттям новітнього простору музикування.
Посилання
Бадан, А. (2003). Зіставлення національних та глобальних культурних норм: Захід і Україна. Теорія і практика управління соціальними системами. № 2. С. 75–86.
Бауман, З. (2008). Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства / пер. з англ. І. Андрущенка. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія». 109 с.
Гелд, Д., Макгрю, Е., Голдблатт, Д., Перратон, Д. (2003). Глобальні трансформації / пер. з англ. В. Курганського, В. Сікори. Київ: Фенікс, 2003. 548 с.
Кисельов, М. та ін. (2003). Концептуальні виміри екологічної свідомості. Київ: Парапан, 2003. 312 с.
Легенький, Ю. (2023). Соціальний дизайн: образ і документ в часові і просторі культури. Київ ; Переяслав ; Ніжин: видавець Лисенко М.М. 383 с.
Смирна, Л. (2017). Століття нонконформізму в українському візуальному мистецтві: монографія. ІПСМ НАМ України. Київ: Фенікс. 480 с.
Сторі, Дж. (2005). Теорія культури та масова культура / пер. з анг. С. Савченка. Київ: Акта. 257 с.
Bagatov, A. (2017). Where we arte not. Letters of Moteher Serapima. URL: https://www-batagov-com.translate.goog/albums/GNN_e.htm?_x_tr_sch=http&_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc.
Bakhtine, М. (1984). Les genres du discours, dans Esthétique de la création verbale, Paris, Gallimard, 1984. 408 р.
URL: https://www.gallimard.fr/Catalogue/GALLIMARD/Bibliotheque-des-Idees/Esthetique-de-la-creation-verbale.Barthes, R. (1985). L’aventure sémiologique, Paris: Seuil. 358 р. URL: https://archive.org › details.
Gibson, J. (2014). The ecological approach to visual perception: classic edition. New York: Psychology Press. 346 p.
Lorenz, K. Das sogenfnnte Bose. Zur Naturgeschichte der Aggression.Wien, 1963 by Verlag Dr Borotha-Schoeler, Vienna, Austria. Konrad Lorenz. On Aggression. Translated by Marjorie Kerr Wilson with a foreword by Julian Huxley. London and New York. 1983. URL: https://translate.google.com/?hl=ru&sl=en&tl=uk&text=Das%20Sogenannte%20B%C3%B6se%2C%20Zur%20Naturgeschichte%20der%0AAggression%20first%20published%201.
