УКРАЇНСЬКІ РУХИ ОПОРУ ЯК СКЛАДОВА НОВОЇ СОЦІАЛЬНОЇ МІФОЛОГІЇ: НА МАТЕРІАЛАХ ВИСТАВКИ «НЕБАЧЕНА СИЛА»
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.4.39Ключові слова:
міф, українські рухи опору, соціальна міфологія, національна ідентичність, героїчний міф, мистецтвоАнотація
У статті досліджено українські рухи опору часу актуальної російсько-української війни від 2014 року дотепер і їхнє значення для формування української національної ідентичності. Велике значення в національній ідентифікації належить спільним історичним міфам, які об’єднують людей і згуртовують спільноту. Усі важливі історичні події та феномени в національній історії міфологізуються та стають основою для розуміння спільного минулого та сьогодення, визначають головні моменти колективної пам’яті. Протистояння воєнній агресії та виявлення власної національної позиції на тимчасово окупованих територіях є дуже небезпечним, загрожує переслідуванням, ув’язненням чи навіть смертю, а тому зазвичай розглядається в контексті категорії героїчного та перетворюється на героїчний міф. Осмислення концептів, які стосуються кризових ситуацій у людському житті, особливо в часи війни потребують осмислення, проте їх раціоналізація є досить складною та травматичною. Саме тому людина і соціальна група обирають альтернативні шляхи для їх сприйняття. Зокрема, це може бути символізація через міф чи мистецтво. Аналіз мистецької рефлексії опору на тимчасово окупованих територіях (на матеріалах виставки «Небачена сила») дозволяє побачити нові міфологічні конструкти та їх засвоєння або несприйняття іншими. Нові українські герої, які діють/ діяли в окупації, здебільшого безіменні, постають через свої подвиги, що також надає їм ареолу таємничості, сприяє міфологізації. Вони протиставляються не тільки ворогам, але й профанному життю звичайної людини. Перебільшення сили, сміливості, хитрості й інших якостей учасників опору возвеличує їх над звичайними людьми, ідеалізує, робить недосяжними та важливими. Ці нові міфи потребує спільнота ще й тому, що попередня історія українців у багатьох аспектах постає як дискусійна, яка більше ставить нерозв’язаних питань, ніж має об’єднавчих моментів. Натомість сучасна боротьба проти спільного ворога та її переведення в емоційну ірраціональну сферу міфу є саме тим чинником, який інтегрує людей у спільноту, формує нову політичну націю, визначає ознаки національної ідентичності.
Посилання
Довгополова, О. (2024). Нова музеологія. URL: https://pastfutureart.org/glossary/.
Кемпбел, Дж. (1999). Герой із тисячею облич. Київ: Видавничий дім «Альтернативи». 392 с.
Леві-Строс, К. (2000). Первісне мислення. Київ: Український центр духовної культури. 324 с.
Муха, О., Дарморіз, О. (2024). Небачена сила. URL: https://www.youtube.com/watch?v=FIjGOCxvGew.
УАК-Львів (2024). Небачена сила. URL: http:unseen-force.com/uk/.
Шацька, Б. (2011). Минуле – пам’ять – міт, Чернівці: Книги – ХХ. 248 с.
Barthes, R. (2002). S/Z: An Essay. Blackwell Publishing Ltd. 271 p.
Carlyle’s, Т. (1906). On heroes, hero-worship, and the heroic in history. New York, London, Longmans, Green, and Co. URL: https://archive.org/details/thomascarlyleson00carl/page/n5/mode/2up.
