ЗМІНИ АКСІОЛОГІЧНОГО ЗМІСТУ КУЛЬТУРНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ В ПЕРІОД 2014–2021 РОКІВ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.4.41Ключові слова:
культурна дипломатія, аксіологічний зміст, «м’яка сила», інститут, цінностіАнотація
Від моменту відновлення Україною незалежності пріоритетність в ідентифікації держави як повноправного суб’єкта міжнародних взаємин, а також активні євроінтеграційні потуги зумовили недостатність уваги, яку приділяли вагомій компоненті зовнішньої політики – культурній дипломатії. Аспекти проблематики інституалізації зумовлені насамперед такими чинниками, як недооцінка потенціалу культурної дипломатії та відсутність єдиного концептуального бачення ключових стейкхолдерів. Це ускладнює процес оцінювання результатів чинної політики в цій галузі та сприяє пролонгації процесу досягнення довгострокових зовнішньополітичних цілей. Мета статті – проаналізувати ключові зміни аксіологічного змісту культурної дипломатії України в період 2014–2021 рр. Матеріалами дослідження є галузеві наукові напрацювання вітчизняних та зарубіжних дослідників, офіційні статистичні дані. У процесі реалізації дослідження використано такі наукові методи: теоретичне узагальнення й порівняння, аналіз і синтез, структурно-логічний метод. У статті реалізовано аналіз наявних підходів до аксіології культурної дипломатії в межах концепцій періоду 2014– 2021 рр. Схарактеризовано основні цінності культурної дипломатії в контексті поступу національної культури та глобальної міжкультурної комунікації загалом. Визначено характерні риси досліджуваного феномену. Обґрунтовано динаміку культурних цінностей в Україні в досліджуваний період, специфіку їх взаємозв’язку із соціальними та іншими цінностями. Досліджено низку інтерпретацій сутності аксіологічного змісту культурної дипломатії в сучасному концепті. Доведено, що культурна дипломатія є впливовим соціокультурним інститутом, що характеризується суттєвою значущістю як для розвитку системи міжнародних взаємин, так і для внутрішньодержавного культурного поступу.
Посилання
Антонюк, О. (2011). Сучасний стан стратегії просування бренду держави в Україні. Економічна наука. № 8. С. 64–67. http://www.economy.in.ua/pdf/8_2011/20.pdf
Баланюк, Ю. С. (2021). Дипломатія і всесвітня спадщина: сучасні тенденції та внесок ЮНЕСКО у міжнародний діалог. Grundlagen der modernen wissenschaftlichen Forschung. Zürich, Schweiz. № 10. С. 65–69.
Костиря, І., Шевченко, М., Янченко, Н. (2021). Культурна дипломатія як ідентифікатор держави в контексті глобалізації. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. № 4. URL: https://www.ceeol.com/search/article-detail?id=1019338
Кубко, В. П. (2022). Культурна дипломатія в системі стратегічних комунікацій України. Вісник Львівського університету. № 45. С. 125–134. https://doi.org/10.30970/PPS.2022.45.15
Кушнарьова, М. (2023). Українська культурна дипломатія під час війни: досвід, проблеми, перспективи. Центр досліджень соціальних комунікацій НБУВ. URL: https://nbuviap.gov.ua/e-biblioteka/naukovi-resursy/sotsialnikomunikatsii/kushnarova-m-ukrainska-kulturna-dyplomatiia-pid-chas-viiny-dosvid-problemy-perspektyvy
Малюта, О. (2023). Культурна дипломатія як засіб збереження української державності. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. № 38. С. 153–170.
Полякова, Ю. В., Шайда, О. Є., Степанов, А. В. (2023). Культурна дипломатія як інструмент міжнародної комунікації. Вісник ЛТЕУ. Економічні науки. №71. С. 57–63. https://doi.org/10.32782/2522-1205-2023-71-08
Стратегія публічної дипломатії Міністерства закордонних справ України 2021–2025. (2021). URL: https://mfa.gov.ua/storage/app/sites.
Стратегія Українського інституту на 2020–2024 рр. (2020). URL: https://ui.org.ua/wpcontent/uploads/2022/01/strategy-ukrainian-institute-3.pdf
Терещук, В. (2016). Публічна дипломатія України: інституційні та програмні аспекти. Вип.2. С. 168–171. URL: http://politicus.od.ua/2_2016/37.pdf
Bennett, O. (2020). Cultural Diplomacy and International Cultural Relations: Volume I. Routledge, Carta, C., Badillo, Á. (2020). National Ways to Cultural Diplomacy in Europe: The Case for Institutional Comparison. In: Cultural Diplomacy in Europe: Between the Domestic and the International. Р. 63–88. https://doi.org/10.1007/978-3-030-21544-6_4
Goff, P. M. (2020). Cultural diplomacy. In Routledge Handbook of public diplomacy (pp. 30–37). Routledge, Holoborodko, O., Gerasymova, E., Shevchenko, N. (2024). Effectiveness of cultural diplomacy in promoting common EU values. Amazonia Investiga. №13(79). Р. 141–154. https://doi.org/10.34069/AI/2024.79.07.11
Jarvie, G. (2021). Sport, soft power and cultural relations. Journal of Global Sport Management. Р. 1–18. https://doi.org/10.1080/24704067.2021.1952093
Świderska-Włodarczyk, U. (2022). The Model of a Polish Diplomat and Its Evolution From the 16th to the 21st century, in the Context of Education, Axiology, Professionalism and Socialization. Multidisciplinary Journal of School Education. №11(1 (21)). Р. 271–295.
Zaharna, R. S. 92020). Communication logics of global public diplomacy. In Routledge handbook of public diplomacy (pp. 96–111). Routledge
