НОВА МАТЕРІАЛЬНІСТЬ: МОДА, ТЕХНОЛОГІЇ ТА СЕМІОТИКА ВИЖИВАННЯ

Анотація

У статті здійснюється комплексний семіотичний аналіз феномена «Незалежної Нової Моди» (ННМ) – нового шару матеріальної та цифрової культури, що включає новітній одяг, взуття, аксесуари та ювелірні вироби, ство- рені за допомогою передових технологій створення одягу (інтернету (WWW), інтернету речей (IoT), штучного інтелекту (ШІ), smart clothes: the wearable computing and e-textile, NNI, 3D/4D друку, біотехнологій, розумних матеріалів тощо). Акцентується один із багатьох аспектів − підвищення автономного забезпечення життєво необхідних фізіологічних і комунікаційних функцій людини-споживача. Дослідження ґрунтується на тезі, що ННМ є не черговим трендом у традиційній спіралі модних циклів, а потужним семіотичним маркером, мате- ріальним і цифровим агентом якісного соціокультурного переходу – від парадигми масового споживання до парадигми ситуативного виживання й енергетичного суверенітету в умовах глобальних криз. Мета статті поля- гає в переосмисленні класичних теорій циклічності та розвитку моди (П. Ністрома, С. Кайзер, Ж. Ліповець- кого) через призму технологічно детермінованої нової матеріальності як культурологічної категорії. Методоло- гічно робота спирається на семіотичний аналіз конкретних артефактів і дискурсу, що формують поле ННМ. Як аналітичний матеріал розглядаються реальні проєкти й кейси: «розумний» одяг із функцією генерації енергії, наприклад, куртки Wearable Solar і Vollebak, платформи відкритого дизайну та локального виробництва Open Source Fashion, PrusaPrinters, а також біотехнологічні експерименти, наприклад, водоростева сукня The Algae Dress. Це дає змогу перейти від рівня абстрактних узагальнень до аналізу конкретних практик. Пропонується оригінальна теоретична модель для аналізу ННМ, що базується на трьох взаємопов’язаних принципах: енер- гетична незалежність (перетворення нового предмету (одяг, взуття, аксесуари, ювелірні вироби) на активну систему забезпечення життєдіяльності); мережева децентралізація (позаінституційне виробництво та спожи- вання) і семіотика прямої функції (формування знаковості на основі демонстрації ефективності, а не тільки естетичного цитування). Окремо розкривається й концептуалізується термін «семіотика прямої функції», який відрізняється від класичного функціоналізму чи утилітаризму тим, що сама прагматична ефективність об’єкта стає основним комунікативним повідомленням, його означуваним. У результаті дослідження доводиться, що технологічний синтез передових технологій створення одягу формує принципово нову матеріальну основу для спіралі розвитку нового типу. Ця спіраль характеризується не повторенням естетичних форм минулого, а поверненням і технологічним перезавантаженням архетипічних функцій одягу як знаряддя захисту й вижи- вання. Таким чином, ННM знаменує зсув осі модної еволюції від демонстрації статусу до демонстрації стій- кості й особистого, незалежного контролю над ресурсами, конституюючи нову парадигму. У ній матеріальна та цифрова культура стає інструментом проактивної адаптації до глобальних ризиків. Висновки статті міждис- циплінарного характеру вказують на те, що ННМ є прототипом гібридного матеріального світу майбутнього, де будь-який артефакт поєднує фізичність, інтерфейсність і нову ідентичність, основану на автономії, що від- криває нове поле для культурологічних досліджень.