ОСЕРДЯ ПРОСВІТНИЦЬКОГО ПРОЄКТУ: СКЕПТИЧНИЙ РОЗУМ ЯК КРИТЕРІЙ ІСТИНИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.3.2

Ключові слова:

Античність, Просвітництво, Піррон, Секст, Декарт, антропологія, скептицизм, пірронізм

Анотація

Першорядним мотивом для здійснення даної розвідки стало прагнення з’ясувати наявність тяглості та ступінь ідейної спорідненості між ученням античних скептиків (Піррон, Секст Емпірик) та філософською програмою перших просвітителів (Рене Декарт). Насамперед у статті проаналізовано сукупність базових зрушень в царині епістемології та антропології, які відбулися протягом XVII ст., докорінно змінивши усталені моделі розуміння людиною себе та запропонувавши нове бачення когнітивного процесу осягнення оточуючого світу. У статті продемонстровано історичні витоки поняття «Просвітництво», яке зусиллями Дж. Г. Стірлінґа та Е. Керда було остаточно зафіксоване у філософському слововжитку задля позначення періоду в історії людської думки з ~1650 по ~1800 роки. За допомогою конкретних історичних прикладів унаочнено, що саме в цей час міфологічну картину світу було істотно підважено, а процеси десакралізації й секуляризації європейського простору стали маркером невідворотності тих змін, що відбулися із корозією впевненості в непохитності багатовікових моделей мислення й життя. У XVII ст. християнська віра перетворилася на одну з багатьох можливих опцій, світоглядних концепцій, яку людина отримала змогу вільно обирати (або відкидати) на широкому ринку ідей та концептуальних систем. Утім, проєкт Просвітництва невдовзі й сам оприявнив свої тоталітарні зазіхання, що базувалися на інтенції беззастережно універсалізувати людське ratio. Також, окрім простеженої спорідненості між античним та просвітницьким скептицизмом, акцентовано й вагомі самобутні особливості кожного з досліджених учень. Якщо скептицизм Піррона з Еліди полягав у прагненні до відстороненості, абстрагованості та стриманості щодо можливості пізнання людиною сутності речей, то скептицизм просвітителів XVII ст. спонукав їх до активного раціонального пізнання реальності, до систематизації та концептуалізації людського досвіду.

Посилання

Ґаєр М. (2007). Світ Канта: Біографія. К.: Юніверс. 336 с.

Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. Том другий. Вид. 2-е. (2021). К.: Дух і літера. 488 с.

Кебуладзе В. (2017). Чарунки долі: есеї. Львів: Видавництво Старого Лева. 160 с.

Пролеев С. (2022). История античной философии. Изд. 2-е. К.: Дух і літера. 512 с.

Тейлор Ч. (2018). Секулярна доба. Книга перша. К.: Дух і літера. 664 с.

Фрейд З. (2016). Хрестоматия: в 3 т. Том 2: Вопросы общества и происхождение религии. М.: Когито-Центр. 446 с.

Byrne J. (1996). Glory, Jest, and Riddle: Religious Thought in the Enlightenment. London: SCM Press. xiii + 253 p.

Caird E. (1889). The Critical Philosophy of Immanuel Kant, Volume 1. New York: Macmillan. xxiv + 654 p.

Descartes R. (2006). Meditations, Objections, and Replies. Indianapolis/Cambridge: Hackett. xxii + 184 p.

Floridi L. (2010). The rediscovery and posthumous influence of scepticism. In R. Bett (Ed.), The Cambridge Companion to Ancient Scepticism (pp. 267–287). Cambridge: Cambridge University Press. DOI: https://doi.org/10.1017/CCOL9780521874762.015

Fosl P. S. (2020). Hume’s Scepticism: Pyrrhonian and Academic. Edinburgh: Edinburgh University Press. xiii + 378 p. DOI: https://doi.org/10.1515/9781474451147

Gay P. (1969). The Enlightenment: An Interpretation. Volume 2, The Science of Freedom. New York: Alfred A. Knopf. xxii + 705 + xviii p.

Gillespie M. A. (2008). The Theological Origins of Modernity. Chicago and London: University of Chicago Press. xiii + 386 p.

Israel J. I. (2001). Radical Enlightenment: Philosophy and the Making of Modernity, 1650-1750. Oxford: Oxford University Press. xx + 810 p. DOI: https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780198206088.001.0001

Kennedy P. (2011). Christianity: An Introduction. London and New York: I. B. Tauris. xlvii + 310 p.

Munck T. (2000). The Enlightenment: A Comparative Social History, 1721-1794. London: Arnold. xii + 249 p. DOI: https://doi.org/10.5040/9781474210386

Perin C. (2010). The Demands of Reason: An Essay on Pyrrhonian Scepticism. Oxford: Oxford University Press. 130 p. DOI: https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199557905.001.0001

Stirling J. H. (1865). The Secret of Hegel: Being the Hegelian System in Origin, Principle, Form, and Matter, Volume 1. London: Longmans. lxxiv + 465 p.

Svavarsson S. H. (2010). Pyrrho and early Pyrrhonism. In R. Bett (Ed.), The Cambridge Companion to Ancient Scepticism (pp. 36-57). Cambridge: Cambridge University Press. DOI: https://doi.org/10.1017/CCOL9780521874762.003

Williams M. (2010). Descartes’ transformation of the sceptical tradition. In R. Bett (Ed.), The Cambridge Companion to Ancient Scepticism (pp. 288–313). Cambridge: Cambridge University Press. DOI: https://doi.org/10.1017/CCOL9780521874762.016

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-25

Як цитувати

Шиманович, А. О. (2023). ОСЕРДЯ ПРОСВІТНИЦЬКОГО ПРОЄКТУ: СКЕПТИЧНИЙ РОЗУМ ЯК КРИТЕРІЙ ІСТИНИ. Культурологічний альманах, (3), 17–23. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.3.2

Номер

Розділ

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають