ДУХОВНІ СМИСЛИ СИМВОЛІЧНОГО ПРОСТОРУ ЯК ЧИННИК ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ РОСІЇ

Автор(и)

  • Ірина Миколаївна Ломачинська Київський столичний університет імені Бориса Грінченка https://orcid.org/0000-0003-2537-6322
  • Олена Володимирівна Алексеєнко Київський столичний університет імені Бориса Грінченка https://orcid.org/0009-0003-2941-7811

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2026.2.34

Ключові слова:

нація, національна ідентичність, культурно-символічний простір, етносимволіка, духовність, історична пам’ять, мова, цінності, гібридна війна

Анотація

Стаття присвячена аналізу сутності духовних смислів культурно-символічного простору як середовища відтворення спільних цінностей, смислів і моделей солідарності, що забезпечують стійкість національної ідентичності українців в умовах війни росії, що має глобальний гібридний рівень. Метою статті є осмислення духовних смислів українського духовно-символічного простору як дієвого засобу збереження та відтворення національної ідентичності у ситуації гібридної війни росії. Проблематика дослідження аналізується крізь призму багаторівневої структури ідентичності, що охоплює світоглядні, духовно-культурні, релігійні та ціннісні виміри. Акцентовано увагу на національно-громадянському рівні ідентичності, пов’язаному з належністю до української політичної нації, громадянством, спільною відповідальністю за державу та участю в суспільному житті, який в умовах війни набуває особливої інтегративної ролі. Розкрито зміст мовно-символічного рівня національної ідентичності, що репрезентує мову, державні й культурні символи як ключові маркери самоідентифікації. Підкреслено, що українська мова, прапор, герб, пісня та вишиванка функціонують як знаки єдності, опору й солідарності в умовах гібридної війни росії. У висновках наголошено, що в умовах екзистенційних викликів сучасності українські державні та культурні символи постають ключовими елементами колективної свідомості й вагомими чинниками соціальної згуртованості суспільства

Посилання

Homon A., Biletska I. (2024). Language as a symbol of national identity in the context of the Russian-Ukrainian conflict. European Chronicle, 9(2), 17–27. https://doi.org/10.59430/euch/2.2024.17.

Lomachinska I., Deinega E., & Donets O. (2021). The religious factors of the Ukrainian mentality formation. Skhid, 1(3), 34–39. https://doi.org/10.21847/1728-9343.2021.1(3).242755.

Lomachinska І., Ishchuk M., Chornomordenko I., Taran G., Turchyn M., Martsinko N., Pasko K., & Lobanchuk O. (2025). Hybrid Warfare and Customs Security: Strengthening Resilience for Sustainable Development. European Journal of Sustainable Development, 14(2), 643–660. https://doi.org/10.14207/ejsd.2025.v14n2p643

Özgür E. M., Deniz A. (2024). Diaspora mobilization and identity construction of Ukrainian immigrants in Turkey: “Ukrainians started to become more Ukrainian”. Nationalities Papers, 52(6), 1393–1412. https://doi.org/10.1017/nps.2023.80.

Rendiuk T. (2023). Vyshyvanka as a marker of the national identity of Ukrainians abroad. Materials to Ukrainian Ethnology, 22(25), 17–27. https://doi.org/10.15407/mue2023.22.017.

Winter G. (2024). “Spiritual armour”: Crafting Ukrainian identity through vyshyvanka. Czech Journal of International Relations, 59(1), 177–210. https://doi.org/10.32422/cjir.776

Рафальський О. О. (керівник авт. кол.), Калакура Я. С., Коцур В. П., & Юрій М. Ф. (наук. ред.). (2020). Антропологічний код української культури і цивілізації (Кн. 1). Київ: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Білан Т., Петрів О. (2025). Етносимволіка захисту в українській культурі: єдність традиції і сьогодення. Axis Europae, (7), 157–165.

Варинська А. (2024). Концепт-символ «прапор» в українській лінгвокультурі. https://doi.org/10.52058/2786-6165-2024-8(26)-142-153.

Голденштейн К. О. (2023). Основні напрями і специфіка використання політичної символіки в сучасній Україні. Політичне життя, (1), 38–44. https://doi.org/10.31558/2519-2949.2023.1.5.

Рафальський О. (голова ред. кол.), Войналович В., Рябчук М. (2020). Етнополітичні чинники консолідації сучасного українського суспільства. Київ: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України.

Клєщова О. (2023). Український пісенний дискурс: сучасні символи. Лінгвістика, 2(48), 83–97.

Козловець М. А. (2009). Феномен національної ідентичності: виклики глобалізації. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка.

Ломачинська, І. М., & Алєксєєнко, О. В. (2023). Релігійна ідентичність як засіб маніпулювання в консцієнтальних війнах сучасності. Актуальні проблеми філософії та соціології, (43), 53–58. https://doi.org/10.32782/apfs.v043.2023.9.

Ракитянська М. І. (2025). Образ герба у виставковому проєкті «Символи ідентичності». Український мистецтвознавчий дискурс, (5), 173–182. https://doi.org/10.32782/uad.2025.5.21.

Сміт Ентоні Д. (1994). Національна ідентичність (П. Таращук, пер. з англ.). Київ: Основи.

Шевчук К. (2023). Війна як переживання: українське мистецтво та естетичний досвід в часи російсько-української війни. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філософія», (25), 3–8.

Як називають дітей під час війни (2025). Informer.od.ua. URL: https://tinyurl.com/29n2r3uy

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-29

Як цитувати

Ломачинська , І. М., & Алексеєнко , О. В. (2026). ДУХОВНІ СМИСЛИ СИМВОЛІЧНОГО ПРОСТОРУ ЯК ЧИННИК ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ РОСІЇ. Культурологічний альманах, (2), 286–294. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2026.2.34