ГАНС УРС ФОН БАЛЬТАЗАР І ЙОГО ВНЕСОК У ПАТРИСТИЧНИЙ РЕНЕСАНС. ЧАСТИНА 2: ГРИГОРІЙ НИСЬКИЙ ТА МАКСИМ СПОВІДНИК
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.4.12Ключові слова:
отці Церкви, філософсько-богословський синтез, містицизм, аскетизм, візантійське богослов’яАнотація
Для доповнення аналізу Бальтазарового прочитання св. Іренея та Орігена, викладеного в першій частині розвідки, у статті розглянуто інтерпретацію трактатів свт. Григорія Ниського та прп. Максима Сповідника. Тлумачення Григорієвого містичного богослов’я здійснено з урахуванням ідеї про енергійну та дієву природу Бога, яку кападокієць виклав у праці «Проти Євномія». З’ясовано, що Бальтазар виділив цей аспект з апологетичною метою – підкреслити екзистенціальний характер богослов’я Григорія, унаочнивши його неминущу актуальність на тлі повсюдного захоплення філософією М. Гайдеґера та Ж.-П. Сартра. Окреслено й неабияке значення аскетичного складника в богословській епістемології Ниського єпископа. Богослов’я Максима Сповідника Бальтазар пропонує тлумачити не як просту компіляцію з попередніх святоотцівських набутків, а радше як майстерний синтез християнської містики, чернечої аскетики, елементів арістотеліанства (метафізики Стагірита), а також неоплатонічної апофатики і космології Псевдо-Діонісія. Увиразнено акцент Бальтазара на спорідненості та, імовірно, прямій ідейній тяглості між Максимом та Аквінатом у питанні щодо позитивної конститутивної ролі множинності в межах єдиного Божого творіння. Також приділено чимало увагу критичним голосам на адресу застосовуваної Бальтазаром методології в його патрологічних розвідках. У висновках розгорнуто ідею про те, що Бальтазар, з одного боку, не обмежував себе винятково історично-контекстуальним вивченням отців, з іншого ж боку, його креативний підхід не передбачав зухвалого штучного прилаштування святоотцівської думки до мислительних патернів модерної доби для конструювання власне Бальтазарового проєкту. Також важливо, що під час створення своєї богословської програми Бальтазарові вдалося майстерно уникнути ще двох крайнощів – (1) хворобливо-скрупульозного аналітичного розтинання святоотцівських трактатів та (2) їх необґрунтованої, штучної гармонізації, яка б анулювала характерні самобутні риси кожного з них.
Посилання
Balthasar, H. U. von. (2003). Cosmic Liturgy: The Universe According to Maximus the Confessor. San Francisco, CA: Ignatius Press. 424 p.
Balthasar, H. U. von. (1940). Das Scholienwerk des Johannes von Skythopolis. Scholastik, 15, 16–38.
Balthasar, H. U. von. (1939). Gregor von Nyssa, Der versiegelte Quell. Auslegung des Hohen Liedes. In Kürzung übertragen und eingeleitet. Salzburg, Leipzig: Otto Müller. 167 s.
Balthasar, H. U. von. (1961). Kosmische Liturgie: das Weltbild Maximus’ des Bekenners. Einsiedeln, Schweiz: Johannes-Verlag. 691 s.
Balthasar, H. U. von. (1941). Kosmische Liturgie. Maximus der Bekenner: Höhe und Krise des griechischen Weltbilds. Freiburg im Breisgau: Herder. vii + 373 s.
Balthasar, H. U. von. (1993). My Work: In Retrospect. San Francisco, CA: Ignatius Press. 120 p.
Balthasar, H. U. von. (1938). Origenes, Geist und Feuer. Ein Aufbau aus seinen Schriften. Salzburg, Leipzig: Otto Müller. 570 s.
Balthasar, H. U. von. (1986). Prayer. San Francisco, CA: Ignatius Press. 311 p.
Balthasar, H. U. von. (1995). Presence and Thought: Essay on the Religious Philosophy of Gregory of Nyssa. San Francisco, CA: Ignatius Press. 194 p.
Balthasar, H. U. von. (1942). Présence et pensée: essai sur la philosophie religieuse de Grégoire de Nysse. Paris: Beauchesne. xxvi + 152 p.
Balthasar, H. U. von. (1982). The Glory of the Lord: A Theological Aesthetics, Volume I: Seeing the Form. Edinburgh, Scotland: T&T Clark. 691 p.
Daley, B. E. (2004). Balthasar’s reading of the Church Fathers. In E. T. Oaks and D. Moss (Eds.), The Cambridge Companion to Hans Urs von Balthasar (pp. 187–206). Cambridge: Cambridge UP.
Donoghue, D. (2003). Speaking of Beauty. New Haven, CT: Yale UP. xi + 209 p.
Gregory of Nyssa, St. (2018). Contra Eunomium I. An English Translation with Supporting Studies. Leiden; Boston: Brill. xiv + 638 p.
Haynes, D. (Ed.). (2019). A Saint for East and West: Maximus the Confessor’s Contribution to Eastern and Western Christian Theology. Eugene, OR: Cascade Books. xxv + 281 p.
Löser, W. (1976). Im Geiste des Origenes. Hans Urs von Balthasar als Interpret der Theologie der Kirchenväter. Frankfurt am Main: Knecht. xiii + 270 s.
Martin, J. N. (2015). Hans Urs von Balthasar and the Critical Appropriation of Russian Religious Thought. Notre Dame, IN: University of Notre Dame Press. xii + 310 p.
McInerny, B. (2020). The Trinitarian Theology of Hans Urs von Balthasar: An Introduction. Notre Dame, IN: University of Notre Dame Press. 237 p.
Nichols, A. (2007). Divine Fruitfulness: A Guide through Balthasar’s Theology beyond the Trilogy. London: T&T Clark. viii + 364 p.
Nichols, A. (1998). The Word has been Abroad: A Guide Through Balthasar’s Aesthetics. Edinburgh: T&T Clark. xx + 268 p.
Oaks, E. T. (1994). Pattern of Redemption: The Theology of Hans Urs von Balthasar. New York: Continuum. xii + 334 p.
Quash, B. (2005). Hans Urs von Balthasar. In D. F. Ford and R. Muers (Eds.), The Modern Theologians: An Introduction to Christian Theology since 1918 (pp. 106–123). Oxford: Wiley-Blackwell.
Schindler, D. L. (Ed.). (1991). Hans Urs von Balthasar: His Life and Work. San Francisco, CA: Ignatius Press. xiii + 305 p.
Sherwood, D. P. (1964). Survey of Recent Work on St. Maximus the Confessor. Traditio, Vol. 20, 428–437.
Thomas Aquinas, St. (1956). On the Truth of Catholic Faith, Summa Contra Gentiles; Book II: Creation. Garden City, NY: Image Books. 351 p.
Wigley, S. (2010). Balthasar’s Trilogy: A Reader’s Guide. London: Continuum. viii + 171 p.
