ІСТОРИЧНЕ КОРІННЯ «РУСЬКОГО МІРА» В ДЕРЖАВНИЦЬКІЙ ТРАДИЦІЇ МОСКОВСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я

Анотація

У статті розглянуто процес виникнення та розвитку Російської православної церкви як важливого фактора формування доктрини «руського міра». Розкрито етапи становлення та утвердження православ’я в Московському князівстві, проголошення митрополичого та патріарших статусів. Акцентується увага на те, що саме Церква Київської Русі поширила на російських землях православну віру. Прийнявши християнство в 988 році, за князя Володимира Київська Русь стала державою, в якій під впливом Візантійської та Європейської цивілізацій дуже швидко розвивались освіта, писемність, наука та культура. Наголошено на тому, що християнізація московських земель проходила дуже повільно і важко у зв’язку із низкою об’єктивних причин. Звертається увага, що у зв’язку із навалою монголо-татар на Київську Русь, захопленням Києва у 1240 році та посиленням Московського князівства, згідно з рішенням Константинопольського патріаршого собору 1354 року було санкціоновано переселення Руської митрополії до Володимира-на-Клязьмі. У статті вказано, що Московська влада була зацікавлена на перенесення митрополичого центру до Москви та активно сприяла у цьому процесі своїм ієрархам. Використовуючи різноманітні форми і методи – підкуп, обман, фальсифікацію, залякування – московські царі досягали своїх цілей спочатку утвердження Московської митрополії, а потім і Московського патріархату. Звертається увага, що з грубим порушенням канонічного права було проведено приєднання до Московського патріархату Київської митрополії. Характеризується вплив Люблінської унії 1569 року та Переяславської ради 1654 року на послаблення Київської митрополії, які привели до неканонічного захоплення Київської та Чернігівської єпархій. Особлива увага звертається на церковну реформу Петра I та роль українських учених С. Яворського та Ф. Прокоповича на її проведення та їхній вплив на державотворчі процеси Російської імперії. Ліквідація титулу патріарха та проголошення главою Російської церкви «Святійшого синоду», який очолював імператор Петро I, свідчило про підпорядкування церкви державі й управління церквою здійснював державний інститут. Такий стан російського церковного життя тривав аж до 1917 року. Саме за Петра I було закладено фундаментальні ідеї доктрини «руського міра». У статті доведено, що Російська православна церква виникла від своєї матері – Київського патріархату. Підкреслено величезний вплив на розвиток російської церкви українського духовенства та українських учених-теологів. За Петра I порушено було навіть таємницю сповіді. Тепер священники перетворювались на агентів таємних служб.