КИЇВСЬКІ МИТРОПОЛИТИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ В ДОСЛІДЖЕННЯХ ПРОФЕСОРА ПРОТОІЄРЕЯ ФЕДОРА ІВАНОВИЧА ТИТОВА
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.1.5Ключові слова:
Православна Церква, Київська Духовна Академія, Федір Іванович Титов, Київські митрополити, навчально-історичні програмиАнотація
Видатний науковець та професор Київської духовної академії прот. Ф. І. Титов є не просто серйозним істориком, але й взірцем священика-науковця; багатогранної особистості, яка прагнула поєднувати в собі духовність та консерватизм із необхідною для історика неупередженістю у своїх судженнях та дослідженнях, якої в наші часи дедалі важче дотримуватися на тлі політичних змін. Хоча разом із тим, безумовно, його історичні праці не є повністю ідеальними чи позбавленими недоліків. У запропонованій статті розглядається внесок проф. прот. Ф. І. Титова у вивчення історії Православної Церкви на території України. Проаналізовано діяльність Київських митрополитів, біографію яких достеменно досліджує у своїй книзі проф. прот. Ф. І. Титов. Мова йде про а) Гедеона (Святополк-Четвертинського), митрополита Київського, Галицького та Малої Росії, б) Варлаама (Ясинського), митрополита Киїського, Галицького та Малої Росії, і в) Іоасафа (Кроковського), митрополита Київського, Галицького та Малої Росії. Саме запропонована стаття відображає тогочасний процес викладання та навчання студентів в Київській Духовній Академії, адже тема Київської митрополії після 1686р. яскраво відображена в навчально-історичних програмах проф. прот. Ф. І. Титова.
Посилання
Вовк О.В. (2010). Конституція Пилипа Орлика: оригінал та його історія. Архіви України. №3/4. С. 145–166.
Грушевский М.С. (1990). Очерк истории украинского народа. Київ : Либідь. 400 с.
Евгений (Болховитинов), митр. (1825). Описание Киевософийского собора и Киевской епархии. Киев. 591 с.
Завадський О.О. Гетьман І.С. (2012). Мазепа як меценат та покровитель Церкви. Сторінки історії : збірник наукових праць. Вип. 33. С. 22-32.
Колодний А.М. (2005). Україна в її релігійних виявах. Львів. 309 с.
Костомаров Н.И. (1992). Мазепа. Москва : Республика. 218 с.
Кочегаров К.А. (2016). Россия, гетман Мазепа и избрание Киевским митрополитом Иоасафа Кроковского. 1707-1708 годы. Славяноведение. № 4. С. 25–40.
Лурье В.М. (2010). Русское православие между Киевом и Москвой: очерк истории русской православной традиции между XV и XX веками. Москва : Три квадрата. 288 с.
Нікітенко Н.М. (2000). Софія – Тріумфальна церква Івана Мазепи. Наукові записки НаУКМА. Київ. Т. 18: Історичні науки. С. 61–64.
Оглоблин О. (1960). Гетьман Іван Мазепа та його доба: Праці історично-філософічної секції Наукового товариства ім. Шевченка. Нью-Йорк, Париж, Торонто. 408 с.
Олейник Н.Н., Олейник А.Н. (2016). Переход Киевской митрополии под юрисдикцию Московского патриархата: историко-политический аспект проблемы. Научные ведомости. № 15 (236). Вып. 39. С. 181.
Себта Т., Сінкевич Н. (2018). Підтверджувальна грамота Петра I 1708 р. щодо поставлення на Київську Митрополію Йоасафа (Кроковського): історія, провенієнція та публікація документа. Український історичний журнал. № 5. С. 136–162.
Титов Ф.И. (1905). Русская православная церковь в Польско-Литовском государстве в XVII–XVIII веках. Киев : Тип. С. В. Кульженко. Т. I.: Западная Русь в борьбе за веру и народность в XVII–XVIII вв. (1654–1795 гг.). 394 с.
Титов Ф.И. (1905). Русская православная церковь в Польско-Литовском государстве в XVII–XVIII вв. Киев : Тип. С. В. Кульженко. Т. II. Киевская митрополия-епархия в XVII–XVIII вв. 480 с.
Ченцова В. (2017). Синодальное решение 1686 г. о Киевской митрополии. Древняя Русь. Вопросы медиевистики. 2 (68). C. 89–110.
