БЕКТАШИЗМ В ЄГИПТІ, ІРАКУ І ТУРЕЧЧИНІ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.1.19Ключові слова:
бекташизм, Єгипет, Ірак, Туреччина, ханіка, тарикатАнотація
У цій статті подано загальну інформацію про засновника Хаджі Бекташа Велі та історію бекташизму, який є одним із найдавніших напрямів і таріків суфізму (суфізм, також відомий як тасаввуф) у межах ісламської релігії, яка сформувалася в місті Мекка Аравійський півострів у 7 столітті і почав формуватися у 8-9 століттях і прийняв духовне зростання та розвиток людини як свою мету, що виникло в 13 столітті та нинішніми центрами якого є Тирана, столиця Албанії та район Хаджибекташ провінції Невшехір в Туреччині. Розглянуто широку географію та етнічні групи, де в той чи інший період поширювався та формувався тарикат, що виник на території Анатолії. В якості основної теми статті досліджено етапи становлення бекташизму в Єгипті, Іраку та Туреччині (переважно в Османській імперії), а також розглянуто шляхи розвитку цього руху в цих країнах. Функції бекташизму, його відносини з державою та армією, ставлення глав держав, особливо османських султанів, до цього руху під час їх правління, зв'язок із суспільно-політичними подіями, що відбуваються, етнічними спільнотами та малими народностями, які тарикат збирав своїх прихильників у різні періоди, відомих особистостей, які входили до тарікату, а також досліджено поширення, систематизацію, певні причини виникнення тарікату, а також такі етапи, як розпад внаслідок заборон в цілому. У цій статті подано загальну інформацію про бекташські громади, створені у згаданих країнах, а також бекташські ханіки, які існували в і навколо міст Каїр, Єгипет, Кербела, Наджаф, Багдад, Самарра, Кадімія та інших містах Іраку, в різних провінціях Іраку. Туреччина, їхня основна діяльність, засновники (шейхи) та учасники (дервіші).
Посилання
Ocak A. (1992). Bektaşilik, TDV İslam Ansiklopedisi, cild 5, pp. 373–379. Ankara.
Azamat N. (2022). Kaygusuz Abdal, TDV İslam Ansiklopedisi, cild 25, s. 74–76. Ankara.
Çift S. (2011). Elmalı: İlim ve İrfan Şehri, Elmalı’nın Mısır–Arap Kültürüne Armağanı: Mısır Bektâşîliği. Kutlu Avcı Ofset, Antalya, pp. 115–117.
Bayhan A.A. (2021). Farklı dönemlerden örneklerle Mısır’daki tarikat yapılarının gelişmesi. Türk kültürü ve Hacı Bektaş Velî araştırma dergisi, pp. 39–77.
Gümüşoğlu H.D. (2016). Mısır Kaygusuz Abdal dergahına bağlananlar hakkında bir belge. Türk kültürü ve Hacı Bektaş Veli araştırma dergisi. sayı 77, pp. 197–234.
Köprülü F. (1939). Mısırda Bektaşilik. Türkiyat Mecmuası. İstanbul, Burhaneddin matbaası, 29.
Çift S. (2011). Çağdaş Mısır’da Bektâşîlik İzleri: Mısırlı Bir Ressam’ın Bu Topraklardaki Son Bektâşî Şeyhi Ahmed Sırrı Baba ile İlgili Hatıraları. Uludağ Universitesi İlahiyyat Fakültesi Dergisi. 2011. cilt 20, 2, pp. 127–152.
Kavak A. (2019). Türkmenler ve kürtler arasında bektaşi geleneği ve başlıca temsilcileri: Irak örneği. Siirt Üniversitesi İlahiyat Fakültesi Dergisi, s. 261–277.
Karakaya A. (2007). Irak’taki bektaşi tekkeleri. Türk Tarih Kurumu, Belleten. s. 689–720.
Taşğın A. (2022). Uluslararası Hünkar Hacı Bektaş Veli ve Birlikte Yaşama Kültürü Bilgi Şöleni Bildiriler Kitabı, Türk Ocakları Eskişehir Şubesi Yayını. s. 324.
Taşğın A, Aydın N, Yeller A. (2020). Hazım Agâh Efendi ve Osmanlı Devleti hâkimiyeti son dönemi Irak’ında Bektaşi tekkelerini anlattığı mektubu. Türk kültürü ve Hacı Bektaş Veli Araştırma Dergisi, 96. 263-291 s.
Taşğın A. (2009). Irakta bektaşi topluluğu şebekler. Türk Kültürü ve Hacı Bektaş Veli Araştırma Dergisi. 52. 127–144 s.
Yılmaz G. (2015). Bektaşilik ve İstanbul’daki Bektaşi tekkeleri üzerine bir inceleme. Osmanlı Araştırmaları. XLV. 97–136 s.
Maden F. (2015). Yeniçerilik-Bektaşilik ilişkileri ve yeniçeri isyanlarında bektaşiler. Türk Kültürü ve Hacı Bektaşi Veli Araştırma Dergisi. 73. s. 173–202.
Hakyemez C. (2014). Tekke ve zaviyeler kanunu çerçevesinde Alevilik-Bektaşilik. Hitit Üniversitesi İlahiyat Fakültesi Dergisi. 25. s. 161–174.
Değerli A, Küçükdağ Y. (2018). Vaka-i Hayriyye’ye kadar Anadolu’da Bektaşi tekkeleri ve zaviyeleri. Alevilik Araştırmaları Dergisi. 5. s. 107–135.