СЕМІОТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕАТРАЛЬНО-ДЕКОРАЦІЙНОГО МИСТЕЦТВА ЗАКАРПАТТЯ ХХІ СТОРІЧЧЯ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.1.23Ключові слова:
семіотика, театральна семіотика, невербальна семіотика, знаки, театральна культура, театрально-декораційне мистецтво, ЗакарпаттяАнотація
Метою статті є дослідження семіотики театрально-декораційного мистецтва Закарпаття XXІ ст. Аналізуються його естетична функція, розкриваються семіотичні аспекти у виставах закарпатського театру. Актуальність теми дослідження полягає в недостатньому вивченні закарпатського театрально-декораційного мистецтва, висвітленні його значення для розвитку культурологічних процесів у період ХХ–ХХІ ст. Дослідження необхідне для якісного відновлення цілісної картини культурного життя Закарпаття, оскільки воно нині відіграє важливу роль у культурі та мистецтві України. Методологія дослідження зумовлена необхідністю застосування історико-культурного методу та семіотичного аналізу, який представлений як один із ефективних та цікавих способів знайомства з творами театрально-декораційного мистецтва. Наукова новизна. У статті вперше здійснено спробу розгляду широкого кола культурологічних питань, що стосуються невербальної семіотики театрально-декораційного мистецтва. Докладно розглянуто семіотичні аспекти театрально-декораційного мистецтва Закарпаття. Висновок. Дослідження театрально-декораційного мистецтва на тлі семіотики розвивається нині все глибше, завдяки чому декораційне мистецтво має можливість стати самостійним видом мистецтва, що потребує глибоких і прискіпливих досліджень. Перспективами подальших досліджень є збір та аналіз семіотики вистав закарпатського театру та розкриття ролі знаків у контексті національної культурної традиції у театрально-декораційному мистецтві краю.
Посилання
Барт Р. (2014). О театре. Ad Marginem press. 176 с.
Богатирёв П. (1975). Знаки в театральном искусстве. Ученые записки ТГУ. Труды по знаковым системам. Т. VII. Тарту : ТГУ. С. 6–25.
Гете Й. (1960). Правило для акторів. Вибрані твори. Берлін. С. 83. URL: http://www.zeno.org/Literatur/M/Goethe,+Johann+Wolfgang/Theoretische+Schriften/Regeln+f%C3%BCr+Schauspieler (дата звернення: 09.01.2023).
Евреинов Н. (2003). К вопросу о пределах театральной иллюзии. Театр как таковой. Одесса : Студия «Негоциант». 192 с.
Зайцев О. (2017). Художник театру Емма Зайцева. Ужгород : ПП Аутдор-Шарк. 144 с.
Кнабе Г. (2005). Семиотика культуры. Москва, РГТУ. 65 с.
Ковзан Т. (2013). Знак у театрі. Театр: історія, теорія, практика. Львів : Вид. центр ЛНУ. С. 121–155.
Лотман Ю. (1993). Семиотека сцены. Избранные статьи. Таллинн : Александра. Т. III. 544 с.
Моррис Ч. (1982). Основания теории знаков. Семиотика. Москва : Радуга. С. 37–89.
Паві П. (2006). Словник театру / пер. з фран. М. Якубяк. Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка. 640 с.
Сабадаш Ю. (2012). Умберто Еко – гуманізм культуротворчих ідей. Київ : НАКККІМ. 214 с.
Сірко Ф. (2006). Не давала, не давала, та й дала (про виставу «Лізістрата» на сцені Мукачівського драматичного театру). Газета «Новини Закарпаття». 15 квітня.
Словник термінів. (2013). Театр: історія, теорія, практика. Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка. С. 201–203.
Успенський Б. (1996). Семиотика истории. Семиотика культуры. Москва. Т. І. 606 с.
