СОЦРЕАЛІЗМ ЯК МЕТОД І СТИЛЬ: КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА РЕКОНСТРУКЦІЯ

Анотація

У статті розглянуто соцреалізм як культурно-історичний феномен, який реалізувався в контексті мистецьких та культурних практик України за часів радянського історичного періоду 30–80-х років ХХ століття, але й досі потребує детального аналізу та осмислення. Визначено основні компонентні ознаки соцреалізму як методу та стилю в контексті дослідження культури та мистецтва зазначеного періоду, а також окреслено його впровадження в обіг культуротворення. Доведено, що соцреалізм як культурно-історичний феномен уособлює програму, що сформована в рамках марксистсько-ленінської ідеологеми, а її засоби та результат перетворюються на стильові методи формотворення у сфері мистецтва та культури. Соцреалізм визначається як метод (спосіб досягнення мети) і стильовий вимір, який формулюється як експресивна методологія та ідеологія, що стверджує його амбівалентність. Констатовано, що радянський історичний період надав нове бачення та естетичну парадигму візуальному простору культуротворення починаючи з 30-х років ХХ століття, після Першого з’їзду радянських письменників, який відбувся в 1934 році, де виступив М. Горький. У його промові був запрограмований неологізм «соцреалізм», а також його подальша реалізація як стилю в мистецтві та методу в культуротворенні. У статті використано генетичний, порівняльний, історико-реконструктивний методи, системний підхід з опорою на принцип історизму, культурно-історичної реконструкції стратегій і механізмів культуротворення.