ГАРМОНІЯ ЯК ЕСТЕТИЧНА КАТЕГОРІЯ У ТВОРЧОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ТА ЙОГАННА ГЕТЕ

Анотація

У статті розкрито особливості естетичної категорії «гармонія» як важливого складника творчості Тараса Шевченка та Йоганна Гете на основі праць української філософині Ірени Гузар «Шевченко і Ґете», «Тарас Шевченко про калокагатію та її протилежність – варварство», «Der antike Harmoniebegriff – Fortleben und Umbildung» (Антична концепція гармонії – існування і трансформація) та «J.J. Winckelmann in den ostslawischen Ländern» (Всесвітній вплив німецького веймарського класицизму). Розглянуто біографію Ірени Гузар та коротку історіографію її творів. Висвітлено спільні мотиви у способі вислову ідей митців. Охарактеризовано вплив «Daimon», «Tyche», виховання та зовнішнього середовища на формування світогляду митців. Осмислено вплив веймарського класицизму та філософії Йоганна Вінкельманна на творчість обох митців. Досліджено філософське підґрунтя їхньої творчості. Порівняно античне розуміння «гармонії» як «Симфонії космосу» Піфагора та Гераклітового «Закону конечностей», вплив на творчість поетів. Висвітлено різницю між гармонійною та дисгармонійною натурою. Проаналізовано значення калокагатії як гармонійного поєднання краси та добра у Всесвіті та втілення у творах. Розкрито розуміння понять «муза», «воля», «любов», «добро» у творчості Т. Шевченка та Й. Гете. Стверджена ідея гармонії сімейного затишку та її дисонансу – пекла і роздвоєння душі у творах митців. Звернено увагу на листування Т. Шевченка з польським поетом Б. Залеським від 1857 року про захоплення красою, симетрією, гармонією в природі і в музичному мистецтві. Наголошено про необхідність дослідження цілісного розуміння музичної гармонії Т. Шевченком. Підсумовано гармонійність особистостей Т. Шевченка і Й. Гете, ідеї творчості не лише народно-національні, а й загальнолюдські. Доведено необхідність щоденної й творчої роботи над собою для розкриття внутрішньої гармонії.