ТЕЛЕБАЧЕННЯ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН І ПРЕДМЕТ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

У статті охарактеризовано телебачення як соціокультурний феномен, доведено актуальність застосування культурологічного підходу до його вивчення. Наголошено на помилковості тлумачення телебачення суто як засобу масової інформації, натомість звернено увагу на потребу розгляду телебачення як простору, середовища чи навіть середовищ, в яких продукуються і передаються культурні цінності. Акцентовано, що дослідження телебачення в межах культурології передбачає застосування певних методів і підходів, які, не заперечуючи здобутих досягнень в його вивченні, дали б змогу міждисциплінарно проаналізувати його і як важливу медіаструктуру, і як атрибут глобалізації, і як соціокультурний феномен. Обґрунтовано необхідність невпинного коригування теоретичних положень, що описують певний етап розвитку телебачення та його специфічні особливості, зумовлену складністю, швидкою трансформацією самого об’єкта дослідження. Коротко описано етапи трансформації телебачення: 1) від транслятора популярних творів кінематографа і театрального мистецтва до соціального (сутність якого визначається художньо-розважальним, економічним, інформаційним, політичним і технологічним компонентами, і водночас чинниками, розвитку) та культурно-комунікативного інституту (впливає на сприйняття реальності, на стиль і спосіб життя мільйонів людей); 2) від утилітарного засобу передавання інформації до інструмент ууправління глядацьким сприйняттям, до сенсопороджуючого елемента надскладної системи комунікації у світі. Згадано про інструментарій осмислення феномена телебачення: 1960-ті роки – мистецтвознавчі, 1970-ті – філологічні підходи; 1970–1980-ті – інституційний, 1990-ті – індустріальний підходи; у 2000-х рр. – комунікативний підхід. Підсумовано, що жоден зі згаданих підходів до дослідження телебачення не здатен надати повної інформації не просто про телевізійні програми та їх аудиторію, а й про згадані вище компоненти/чинники функціонування телебачення, що дає змогу отримати саме культурологічний підхід. Акцентовано на взаємозв’язку телебачення із масовою культурою, що є одним із перспективних напрямів культурологічного дослідження - вивчення телебачення як каналу поширення артефактів останньої та як каталізатора процесу масовизації культури.