ПРОТИСТОЯННЯ ЧИ СПІВЖИТТЯ: УКРАЇНО-ЄВРЕЙСЬКІ ВІДНОСИНИ НА ВОЛИНІ В ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Анотація

На основі аналізу наукових праць провідних українських та зарубіжних істориків, а також завдяки залученню архівних джерел здійснено авторську спробу огляду становища єврейських мешканців та українського населення Волині протягом ХІХ – на початку ХХ ст. в контексті відносин між цими двома народами. Встановлено, що смуга єврейської осілості, яка була створена в регіоні російським самодержавним урядом, загострила в краї соціально-економічну ситуацію. Дискримінаційне імперське законодавство примусило євреїв сконцентрувати свої громади у волинських містечках, що спричинило перенаселення поряд із жорсткою конкуренцією між ними у сфері професійної зайнятості. Однак створена владою ситуація дозволила місцевим єврейським традиційним громадам зберігати власне віросповідання, мову та культурну ідентичність. Одночасно відзначається, що українці, як православний слов’янський етнос, піддавалися жорсткій асиміляційній політиці. Російські урядовці заборонили українську мову в освіті та публіцистиці. Стверджується, що у межах сільського простору Волині між євреями та українцями відбувалося поступове взаємопроникнення культур, яке супроводжувалось появою нових слів, виразів, стереотипних моделей розуміння поведінки своїх сусідів. Проте на селянство Волині значний вплив мало місцеве православне російське духовенство, яке прищеплювало українцям антисемітські погляди. Встановлено, що в соціально-економічних стосунках між українцями і євреями існувала неприхована конкуренція, яка супроводжувалась ворожістю один до одного. Часто на сприйнятті євреями і українцями один одного впливали побутові конфліктні ситуації, зокрема під час торгових операцій на місцевих ярмарках. Згадується, що українці і євреї були залучені до процесів модернізації, яку проводили російські урядовці в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. У цей час обидва народи включились у розбудову власних політичних проєктів.