ЕТИКА ВІЙНИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.2.16

Ключові слова:

війна, мир, насильство, справедливість, совість, свобода, чесність, доброта, лицарство, товариськість, підлість.

Анотація

Від знаменитого шумерського царя Гільгамеша і до наших днів війни є постійними супутниками життя людей. Важко назвати відтинок світової історії, в якому б не було малого чи великого військового зіткнення. Люди не тільки обробляли землю чи випасали худобу, займались гончарством, полюванням чи рибальством, будували хати чи облаштовували свій побут, але й воювали. Причини війн, звичайно, різні. Когось приваблювали чужі землі, інші переймались пограбуваннями більш успішних і заможних народів, треті намагались підкорити собі сусідів, щоб жити за їх рахунок… При цьому вони грабували, руйнували життєву інфраструктуру, нищили матеріальні та духовні цінності, вбивали одне одного, калічили, забирали в полон, перетворювали в рабів, одним словом, воювали. Ініціаторів війн – тих, хто здійснює захоплення чужих земель, насильно оволодіває майном, матеріальними та духовними цінностями, – споконвіків називали завойовниками, окупантами. В свою чергу, тих, хто оборонявся, охороняв кого-, що-небудь від нападу, замаху, удару, ворожих, небезпечних дій, величали захисниками. Сучасна війна, яку веде проти України «старший брат», виявила найгірші, найбільш потворні риси цього злочинного етносу. Перейнявши антилюдську злобу і ненависть від ординської генетики, стократ посилені алкогольними засобами та облудливою ідеологією, росіяни у буквальному розумінні «розсекретили» й оприлюднили перед світом свою істинну злоякісну сутність руйнівників, вбивць, окупантів, загарбників. Людські якості їм не притаманні. Українці у всі часи боролись за власну свободу. В цій боротьбі визрівали найбільш високі і благородні морально-етичні якості, з якими нині вони захищають власну Батьківщину, народ і культуру. Цю істину має знати кожен. Вона має домінувати в школі і ЗВО, в культурі, духовному житті кожного, хто шанує людей і життя, мирну працю і справедливість.

Посилання

Андрущенко, В. (2020). Педагогічна Конституція Європи (хроніка відкладеного проєкту). Філософський альманах. Київ : Видавництво Людмила ; Франкфурт-на-Майні.

Панафідін, І. (2014). Еволюція ідеї справедливої війни в контексті теорії вічного миру (соціально-філософський аналіз) : дисертація канд. філософ. наук : 09.00.03. Дніпропетровськ.

Смолій, В. А. (Ред.). (2002). Політичний терор і тероризм в Україні. XIX–XX ст.: Історичні нариси. Київ : Наукова думка.

Ряшко, В., & Ряшко, О. (2014). Проблеми війни і миру у «філософії права» Г.В.Ф. Геґеля. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». № 801. С. 97–102.

Бистрицький, Є. (2020). Культура і комунікація в глобальному світі. Київ. Дух і літера.

Ващенко, Г. (1999). Виховання характеру і волі. Київ.

Огородник, С. (2022). Окупанти допитували на кухні господарів, а їхні подільники нишпорили і забирали цінні речі. URL: https://www.chesno.org/post/5411/.

Сас, П.М. (2005). Запорозьких козаків система цінностей. Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ : В-во «Наукова думка». URL: http://www. history.org.ua/?termin=Zaporozkykh_kozakiv_systema_cinnostey.

Главком.ua. (2023). URL: https://glavcom.ua.

Гоголь, М. (2017). Тарас Бульба. Львів : Апріорі.

Котляревський, І. (2018). Енеїда. Наталка Полтавка. Київ : Знання.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-09-18

Як цитувати

Андрущенко, В. П. (2023). ЕТИКА ВІЙНИ. Культурологічний альманах, (2), 124–130. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.2.16