ЕТИКА ВІЙНИ

Анотація

Від знаменитого шумерського царя Гільгамеша і до наших днів війни є постійними супутниками життя людей. Важко назвати відтинок світової історії, в якому б не було малого чи великого військового зіткнення. Люди не тільки обробляли землю чи випасали худобу, займались гончарством, полюванням чи рибальством, будували хати чи облаштовували свій побут, але й воювали. Причини війн, звичайно, різні. Когось приваблювали чужі землі, інші переймались пограбуваннями більш успішних і заможних народів, треті намагались підкорити собі сусідів, щоб жити за їх рахунок… При цьому вони грабували, руйнували життєву інфраструктуру, нищили матеріальні та духовні цінності, вбивали одне одного, калічили, забирали в полон, перетворювали в рабів, одним словом, воювали. Ініціаторів війн – тих, хто здійснює захоплення чужих земель, насильно оволодіває майном, матеріальними та духовними цінностями, – споконвіків називали завойовниками, окупантами. В свою чергу, тих, хто оборонявся, охороняв кого-, що-небудь від нападу, замаху, удару, ворожих, небезпечних дій, величали захисниками. Сучасна війна, яку веде проти України «старший брат», виявила найгірші, найбільш потворні риси цього злочинного етносу. Перейнявши антилюдську злобу і ненависть від ординської генетики, стократ посилені алкогольними засобами та облудливою ідеологією, росіяни у буквальному розумінні «розсекретили» й оприлюднили перед світом свою істинну злоякісну сутність руйнівників, вбивць, окупантів, загарбників. Людські якості їм не притаманні. Українці у всі часи боролись за власну свободу. В цій боротьбі визрівали найбільш високі і благородні морально-етичні якості, з якими нині вони захищають власну Батьківщину, народ і культуру. Цю істину має знати кожен. Вона має домінувати в школі і ЗВО, в культурі, духовному житті кожного, хто шанує людей і життя, мирну працю і справедливість.