ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТЕЛЕБАЧЕННЯ, КУЛЬТУРИ І СУСПІЛЬСТВА: КУЛЬТУРОЛОГЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ДИСКУРСУ

Анотація

У статті наголошено на значенні телебачення як своєрідного інституту, невіддільної частини соціокультурного життя сучасного суспільства, як чинника радикального повороту в його функціонуванні, як потужного інструменту для передавання культурних цінностей і формування громадської думки. Акцентовано, що саме культурологічні дослідження роблять визначальний внесок у роздуми про те, як культура, суспільство і повсякденна практика нерозривно пов’язані між собою і можуть бути проблематизовані за допомогою засобів комунікації – зокрема, телебачення. Розглянуто концепції представників різних наукових шкіл і напрямів у вивченні медіа, телебачення, його взаємозв’язку із культурою та суспільством загалом. Зокрема, Р. Вільямса, який визначає телебачення явищем, що взаємопов’язує три важливі процеси: технологічний, інституційний та культурний, і пропонує два підходи до вивчення телебачення: з точки зору його технологій; як форму вираження культури. Звернено увагу на переконання Е. Антунеса та П. Б. Ваза про те, що концепції, які ґрунтуються на технологічних аспектах, суттєво обмежують дослідження телебачення як одного з видів нових медіа, насправді телебачення відіграє важливу роль у посередництві культурних та ідеологічних цінностей завдяки таким жанрам, як новини, фільми, серіали та ін. З’ясовано, що Х. Мартін-Барберо розглядає телебачення як спосіб інтерпретації світу, пропонуючи поняття посередництва, акцентування уваги на часових аспектах і множинності культурних матриць. У свою чергу С. Голл підкреслив важливість соціального та культурного контексту, пропонуючи розглядати практику перегляду телебачення як процес переговорів між глядачем і текстом, як тип дискурсивного конфлікту. Вказано на необхідність звернення особливої уваги на зв'язок телевізійного споживання із культурним капіталом, який є важливим предиктором моделей споживання телебачення. Зазначено, що зміни, які відбуваються у звичках глядача, динамічно пов’язані з технологією, і з самою телевізійною індустрією, це перехідний момент, коли галузь намагається знайти шляхи та рішення, щоб залишитися прибутковою і привабливою для глядача. Констатовано реконфігурацію телевізійної індустрії, яка поступилася місцем торрентам і потоковим передачам в інтернеті, – по суті, телебачення сконфігурувало себе як важливий агент, у якому переплітаються культурні практики сучасного суспільства. Практики, сконструйовані аудиторією, змусили телевізійну індустрію переосмислити себе, надавши докази зміни гегемоністських і контргегемоністських уявлень про те, що можна вважати «телебаченням».