МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ – ВИДАТНИЙ ПРОСВІТИТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОГО ТА БОЛГАРСЬКОГО НАРОДІВ

Анотація

В статті аналізуються основні етапи життя та діяльності М. Драгоманова, який здійснив значний внесок у розвиток історії, культурології, політології, соціології. Відзначається, що дослідник проводив активну просвітницьку роботу на українських територіях в умовах панування російського царату, пропагуючи вітчизняну історію та культуру, відтак змушений був емігрувати. Підкреслюється, що й за кордоном М. Драгоманов продовжував українську справу, зокрема був одним із засновників Женевського гуртка, який безцензурно надрукував 112 назв українських книг і брошур, зокрема «Кобзар», «Переднє слово до «Громади», твори П. Куліша, І. Білика, П. Мирного, інших. Вказується, що М. Драгоманов також активно надсилав дописи в західні видання, де публікував статті про Україну, знайомлячи світ із «забутою» країною в центрі Європи та – головне – доводячи її соборність. М. Драгоманов багато зробив для творення української політичної нації, для розробки стратегії на майбутнє української держави. Акцентується увага на тому, що досить плідним для М. Драгоманова був болгарський період його життя. Останній вніс неоцінений внесок у розвиток болгарської освіти і науки, у виховання студентства. Підкреслюється, що М. Драгоманов активно популяризував українську та болгарську культуру і критикував русофільство. М. Драгоманов підготував майбутніх корифеїв болгарської етнології й компаративістики – Івана Шишманова, Михайла Арнаудова. Зазначається, що в останні роки свого життя український науковець досліджував слов’янські версії сюжетів про царя Едіпа і Костянтина Великого, створення світу, народні євангельські апокрифи, довівши до досконалості свій порівняльно-історичний типологічний науковий метод; розбудував наукову україністику в Софійському університеті, що зараз носить ім’я Св. Климента Охридського.