КУЛЬТУРНО-АНТРОПОЛОГІЧНІ СМИСЛИ ДОБРОЧЕСНОСТІ

Анотація

Ця робота є спробою дослідити поняття доброчесності та виявити різнобічні шляхи взаємовпливу феноменів доброчесності та мистецтва, зосереджуючись на їх ключовій ролі у формуванні загального напрямку особистісного та суспільного розвитку. Розглядається роль доброчесності як концепту, що охоплює моральні та етичні цінності, які формують основи культурних, релігійних, філософських уявлень, та пронизує багатовікову історію європейської культури та моральної філософії. Окрема увага приділяється розумінню доброчесності як чесноти, тобто якостей, рис характеру, які втілюють моральні цінності у поведінці особистості. У статті аналізується праця Рут Бенедикт «Патерни культури», в якій акцентується увага на понятті етосу культури та важливісті збереження цілісності культури, кожен елемент якої зберігає свій вплив та має змістовне наповнення в певному соціокультурному контексті. У статті робиться спроба дослідити погляди філософів Елесдеа Макінтайра та Теодора Адорно щодо зв’язку між мистецтвом та доброчесністю. На думку Макінтайра мистецтво і доброчесність нерозривно пов’язані, бо саме практики є невід’ємною частиною процесу формування доброчесності, тим концептуальним тлом, що дає практичне середовище для реалізації чеснот. Мистецтво, як практика, має свою історію, контекст і традицію, і визначає моральні стандарти та цінності, вимагає від людини розвитку чеснот та здібностей для досягнення високого стандарту досконалості та вираження унікального творчого потенціалу митця. Теодор Адорно, у свою чергу, звертає увагу на роль мистецтва як простору, де людина може відчути дійсну індивідуальну свободу, може вільно мислити, уявляти та розглядати нові можливості, діяти спонтанно Він бачить у мистецтві можливість сприяти нам в розвитку до більшої соціальної свободи або перешкоджати в цьому. Обидва філософи відзначають важливість зв’язку між мистецтвом та доброчесністю, але розглядають цей зв’язок з різних перспектив – Макінтайр більше фокусується на розвитку доброчесності через практики, тоді як Адорно акцентує на ролі мистецтва для саморозвитку особистості на шляху до дійсної індивідуальної свободи.