ФІЛОСОФСЬКІ ЗАСАДИ БАРОЧНОГО СВІТОСПРИЙНЯТТЯ

Анотація

У статті проаналізовано філософські засади формування такого складного явища у просторі європейської думки та культури як бароко. На протязі тривалого часу філософи, культурологи, мистецтвознавці, історики тощо присвячують йому свої дослідження, однак до теперішнього часу єдності стосовно тлумачення та розуміння змісту, природи, меж застосування та методологічних можливостей цього складного явища не існує. Метою цієї статті є висвітлення філософських засад барочного світосприйняття на прикладі європейської філософської традиції (Ґ. Ляйбніц) та вітчизняної філософської традиції (Г. Сковорода), що сприяє кращому розумінню природи бароко, джерел його виникнення та когнітивних й методологічних можливостей у пізнанні та культурі загалом. Під час написання статті були використані діалектичний, історико-порівняльний, а також деякі загальнологічні методи: аналіз і синтез, абстрагування, аналогія тощо. Результати нашого дослідження свідчать про те, що формування та розвиток барочної культури значною мірою було обумовлено філософськими ідеями Ґотфріда Ляйбніца про «монадну» структуру світу, у якому монади відіграють роль духовних атомів з яких складається та у яких відбивається увесь світ. Принцип відображення стає при цьому одним із головних формотворчих та світоглядних принципів епохи бароко. Бароко переорієнтовує європейську культуру зі старого наративного типу відтворення дійсності на принципово новий, такий що спирається на її кодування та приховування. Григорій Сковорода продовжує у своїй творчості цю європейську лінію розвитку філософії, трансформуючи її та доповнюючи оригінальними образами та поняттями такими як архитипос, віцефігура тощо.