ТРУДНОЩІ ДЕМОКРАТИЧНОГО ТРАНЗИТУ СУЧАСНОСТІ: АПРІОРНІ ТРУДНОЩІ ДЕМОКРАТІЇ ЧИ АПОСТЕРІОРНІ ТРУДНОЩІ ТРАНЗИТУ?
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.22Ключові слова:
демократичний транзит сучасності, світопорядкові реалії, причинно-наслідкові зв’язки, соціокультурна навантаженість, концептуальна багатоманітність, детермінованість уявлень про демократіюАнотація
Транзитологія як сфера знань про внутрішню логіку та зовнішні особливості й закономірності демократизації нараховує вже понад півстоліття. Найвищий рейтинг респектабельності вона мала в часи розпаду Радянського Союзу і світової системи соціалізму. Тоді концептуальні вердикти і прогнози суспільного розвитку, оприлюднені транзитологією, сприймали як істину в останній інстанції. Такі прогнози здійснювали навіть істотний вплив на динаміку ціноутворення світових торгівельних бірж – зокрема, цінові тренди ф’ючерсів перебували в істотному корелятивному зв’язку з оприлюдненнями чергових прогнозів транзитології. Однак кризовий стан сучасних світопорядкових реалій призвів до докорінних змін: окрім того, що статусне реноме транзитології зазнало відчутного удару, в кризовому стані опинилася сама ідея демократії та її привабливість як взірця суспільного розвитку. За умов, коли недемократичні й відверто авторитарні режими цілком комфортно почувають себе, не зазнають жодних санкцій навіть із боку розвинених демократій і можуть собі дозволити агресію щодо сусідніх країн, популярність вибору на користь демократичного розвитку об’єктивно й закономірно зазнає стрімкого падіння. Такий статус-кво обумовлює низку запитань, які потребують аргументаційно переконливих відповідей. Насамперед йдеться про систематизацію та ієрархізацію причинно-наслідкових зв’язків, які визначають кризовий стан демократичного транзиту сучасності. Іншими словами, що лежить в основі сучасних репутаційних збитків демократії – апріорні недоліки самої демократії чи апостеріорна неспроможність ефективно реалізувати потенціал демократії, її можливості й повноваження?
Посилання
Бєльська Т. В. (2008). Демократичний транзит: специфічна риса сучасного суспільно-політичного процесу. Актуальні проблеми державного управління. № 2. С. 78–83.
Вегеш М., Кополовець Р. (2020). Демократичний транзит у країнах пострадянського простору: ґенеза, моделі, етапи. Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії. Випуск 33. С. 94–100.
Радченко О. (2009). Демократичний транзит як механізм реформування державного управління: світові моделі та проблеми застосування. Науковий вісник: Демократичне врядування. Вип. 3. С. 65−72.
Радченко О. (2009). Ціннісна система суспільства як механізм демократичного державотворення : монографія. Х. : Вид-во ХарРІ. НАДУ «Магістр». 380 с.
Романюк О. (2007). Кінець транзитології чи криза її первинної парадигми? Політичний менеджмент. № 2 (23). С. 3–11.
Скрипнюк О. В. (2006). Демократія: Україна і світовий вимір (концепції, моделі та суспільна практика). К. : Логос. 368 с.
Crozier M. J., Huntington S. P., Watanuki J. (1975). The Crisis of Democracy. N. Y. : New York Univ. Press. 266 р.
Epstein J. H. (2016). Democracy and Its Others. Bloomsbury Academic. 311 р.
Miller D. (1992). The Icarus Paradox. Harpercollins. 256 р.
Rancière J. (2014). Hatred of Democracy. Verso. 113 р.
Rustow D. A. (1970). Transits to Democracy – Toward a Dynamic Model. Comparative Politics. Vol. 2, No. 3. Р. 337–363.
