НЕБЕЗПЕКА ВНУТРІШНЬОПРАВОСЛАВНОГО КОНФЛІКТУ В УКРАЇНІ ДЛЯ МІЖХРИСТИЯНСЬКИХ ВІДНОСИН

Анотація

Стаття актуалізує тему міжконфесійних взаємин в Україні, звертаючись до внутрішньоправославного конфлікту та реакції на нього представників інших християнських церков. З огляду на оновлений релігійний ландшафт України, зокрема його православний сегмент, автор фіксує зміну суспільного й канонічного статусу УПЦ і ПЦУ: УПЦ поступово втрачає колишній авторитет, а ПЦУ завойовує повагу не тільки православних, а й інших українців. У статті розкриваються причини такої трансформації, серед яких головне місце посідає російсько-українська війна, на яку православні церкви реагують по-різному. Непрозора позиція УПЦ щодо осуду російської агресії та освячення війни з боку РПЦ, масова колаборація священників УПЦ з окупаційною владою викликає протест більшості українців, які вимагають заборонити діяльність УПЦ як складової частини РПЦ на території України. Політика нейтралітету керівництва УПЦ викликає негативну реакцію інших християн, які одностайно засуджують війну росії проти України, критикують ідеологію «русского мира», яка лежить в основі агресивних діянь російської федерації проти України. Загалом суспільство доволі негативно ставиться до конфлікту між православними церквами, обговорюючи шляхи порозуміння між ними. До дискусій залучені католики і греко-католики, які мали офіційно визначитися щодо ПЦУ як нового суб’єкта міжконфесійних і державно-церковних відносин. Переглядаються традиційні підходи до екуменічного спілкування, яке тривалий час не включало УПЦ КП та УАПЦ та їх спадкоємиці ПЦУ. Ситуація поступово змінюється на користь ПЦУ, але залишає чимало питань щодо формату взаємин з УПЦ. На відміну від католиків, які зацікавлені в мінімізації міжправославного протистояння, протестанти ніяк не реагують на конфлікт між УПЦ і ПЦУ, ставлячи себе поза ним. Автор висновує, що нинішнє протистояння між православними турбує все українське суспільство, зокрема й неправославні громади України, які занепокоєні тенденціями одержавлення ПЦУ, бажанням реваншу над УПЦ, наміром домінувати в усіх сферах життя країни. Неправославні християни хочуть державних гарантій свободи совісті й віросповідання, щоб корпоративний інтерес окремої церкви не призводив до загальнодержавних безпекових ризиків, пов’язаних з війною.