ФІЛОСОФСЬКІ ТА БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ СМЕРТІ ТА ВМИРАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.2.24Ключові слова:
смерть, вмирання, сотеріологічна культура, гедоністична культура, критерії смерті, вегетативний стан, повна деструкція мозку, клінічна смерть, біологічна смерть, активне вмирання, евтаназія, асистоване самогубство, медикалізація, технологізація смерті та вмирання.Анотація
Роздуми про смерть та вмирання завжди хвилювали людство. Їхнє осмислення має культуроутворююче значення і незмінно зростає в періоди воєн, епідемій, катастроф. Співчуття до вмираючого є важливою рисою людяності. У науці закріпилося уявлення про домінування щодо смерті та вмирання двох культур – сотеріологічної та гедоністичної. Європейська традиція філософського осмислення проблеми вмирання та смерті була закладена в античні часи. У Новий час смерть та вмирання стали предметом наукового пізнання. Завдяки здобуткам медицини та фармакології протягом ХХ століття смерть та вмирання медикалізуються. Проблематика вмирання виходить на перший план. З початку 70-х років досягнення біомедицини та біотехнологій технологізують, адмініструють і певною мірою комерціалізують вмирання та смерть. Біоетика, зокрема біомедична етика, стає основним дискусійним майданчиком осмислення можливостей, значення та наслідків застосування досягнень біомедицини та біотехнологій для окремої людини та людства загалом. Власне, їх розвиток та застосування, зокрема на етапі завершення людського життя, що створюють етично навантажені ситуації між лікарем та пацієнтом, медициною та суспільством, детермінували оформлення біоетики як нової етичної системи. Пошук нових критеріїв смерті враховує необхідність правового забезпечення посмертної трансплантації. Смерть певною мірою стає технологічним епіфеноменом. Завдяки розвитку сучасної медицини та охорони здоров’я зона вмирання як стану невизначеності якісно змінюється, розширюється та змінює свій часовий вимір від десятиліть до кількох хвилин клінічної смерті.
Посилання
Августин, Блаженний (2005). Про Місто Боже [пер. з латини П. Содомори]. Патріярхат, № 4.
Августин, Святий (1999). Сповідь [пер. з латини Ю. Мушака]. Київ: Основи, 319 c.
Agamben, G. (1998). Homo Sacer: Sovereign power and bare life. Stanford University Press, 228 p. URL: https://abahlali.org/files/Homo+Sacer.pdf.
Ariès, P. (2014). L’homme devant la mort. Collection: L’Univers historique Éditeur, 570 p. URL: https://philippe-aries.histoweb.net/spip.php?article75.
Asthana, A. (2009). I watched as my parents faced their dignified, peaceful death – together. URL: https://www.theguardian.com/society/2009/jul/19/dignitas-assisted-suicide-edward-downes.
Beecher, H.K. (1968). A definition of irreversible coma: report of the Ad Hoc Committee of the Harvard Medical School to examine the definition of brain death. Jama, 205 (6), 337–340. URL: https://jamanetwork.com/journals/jama/article-abstract/340177.
Євангеліє від Іоана. (2004). Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту: в українському перекладі з паралельними місцями [пер. Патріарха Філарета (Денисенка)]. Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 1416 c.
Закон України. (1993). Основи законодавства України про охорону здоров’я. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 4, 2801–2812. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text.
Hui, D., Nooruddin, Z., Didwaniya, N., Dev, R., De La Cruz, M., Kim, S. H., & Bruera, E. (2014). Concepts and definitions for “actively dying”, “end of life”, “terminally ill”, “terminal care” and “transition of care”: a systematic review. Journal of pain and symptom management, 47 (1), 77–89. URL: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/23796586.
Khaltourina, D., Matveyev, Y., Alekseev, A., Cortese, F., & Ioviţă, A. (2020). Aging fits the disease criteria of the international classification of diseases. Mechanisms of ageing and development, 189, 111–230. URL: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32251691.
Місержи, С.Д. (2019). Гібридизація людини та техніки як трансформація межі тілесності: в контексті біомедичної етики. Proceedings of the National Aviation University Series Philosophy Cultural, 30 (2), 157–162.
Місержи, С.Д. (2020). Концепт справедливості та політика у сфері охорони здоров’я. Науковий журнал «ПОЛІТИКУС», 1, 31–37.
Місержи, С.Д. (2022). Проблеми інформованості добровільної згоди пацієнта в контексті розвитку біомедицини. Філософія релігії та медицини в постсекулярну добу: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої пам’яті свт. Луки (В.Ф. Войно-Ясенецького). НМУ ім. О. О. Богомольця, 163–165.
Nessman, R. (1996). Karen Ann Quinlan’s Parents Reflect on Painful Decision 20 Years Later. Los Angeles Times. URL: https://web.archive.org/web/20150315062427/http://articles.latimes.com/1996-04-07/news/mn-55744_1_karenann-quinlan.
Платон. (1999). Діалоги [пер. з давньогр.]. Основи. 395 с.
Sartre, J.P. (1943). L’être et le néant. Paris, France: Gallimard. 712 p.
«Сіднейська декларація щодо констатації факту смерті». (1968). URL: https://zakononline.com.ua/documents/show/140230___140230.
Scutti, S. (2019). How does someone in a vegetative state have a baby? 9 січня. URL: https://edition.cnn.com/2019/01/09/health/vegetative-state-pregnancies/index.html,
Усенко, Л.В., Царьов, А.В. (2020). Володимир Неговський: здійснення мрії. Медицина невідкладних станів, 16, № 7–8. С. 136–145.
Warraich, H. (2017). Modern death: How medicine changed the end of life. New York: St. Martin’s Press. 336 p.
World Health Organization. (2018). ICD-11: Classifying disease to map the way we live and die. Washington, DС. URL: http://www.who.int/health-topics/international-classification-of-diseases.
