ПОГЛЯДИ КАРЛА МАРКСА І ФРІДРІХА ЕНГЕЛЬСА НА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН У СВІТІ ТА ЇХ НАСТУПНА ТРАНСФОРМАЦІЯ

Анотація

Стаття присвячена аналізу поглядів Карла Маркса та Фрідріха Егельса на проблематику міжнаціональних відносин у контексті розгортання в Європі комуністичних та загалом революційних настроїв та розвінчанню радянських міфологем про їх гуманістичність та невідповідність практикам, які мали місце в національних політиках СРСР та низці інших комуністичних режимів. На основі аналізу багатьох текстів основоположників марксизму, які раніше почасти залишались поза увагою дослідників, автор доводить наявність у них поглядів, які межують з німецьким націоналізмом чи навіть шовінізмом, відмінним від німецьких нацистів лише тим, що право за збереження в майбутньому як нації «надавалось» народам, котрі на середину ХХ століття проявили себе як «революційні», тобто досягли серйозних успіхів у розвитку економіки, що своєю чергою призвело до формування класу капіталістів та його опонента – класу пролетарів як революційної сили. У центрі уваги автора перебувають роботи Маркса та Енгельса, в яких висловлюється зневага не лише до словʼянських народів, котрі на час написання творів майже всі були бездержавними, а й до менших (у кількісному порівнянні з німцями чи французами наприклад) націй Західної Європи – данчан, голландців чи бельгійців, що через століття стали активними поборниками створення Європейського Союзу – моделі співіснування націй, найбільш на поточний момент сприятливої для задоволення і соціальних, і національних потреб кожного включеного до неї індивіда. Таким чином, доводиться і внесок засновників «пролетарського інтернаціоналізму» у дослідження сучасних їм суспільних проблем, і можливість вирішення цих проблем іншими способоми, ніж це робили радянські послідовники Макркса та Енгельса, реалізовуючи ленінську концепцію «злиття націй», що на приктиці означала асиміляцію росіянами, як найбільш «революційним» народом, усіх інших народів, які підпали під їхню владу.