СУТНІСТЬ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ В ДАВНІЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНЦІВ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.3.19Ключові слова:
громадянське виховання, героїзм, патріотизм, фізична підготовка, захисник ВітчизниАнотація
Аналізується зміст громадянського виховання у давній історії українців, який визначався низкою взаємопов’язаних аспектів: розумінням буття у парадигмі віч-на-віч зі смертю, бойовим духом та налаштованістю на перемогу, героїзмом та його позірними формами. Наголошується, що особливої актуальності виховання захисника набуло в умовах розгортання кочової стихії, декілька хвиль якої (від печенігів до половців) накочувалися зі степів на землі східних слов’ян на межі 1–2 тис н. е. Боротьба з таким сильним противником потребувала максимальної концентрації зусиль, що зумовлювало посилення патріотичного виховання. Його важливим компонентом стала розвинена система фізичної підготовки, поєднана з мудрістю й освіченістю, що в комплексі розглядалися як основа героїзму. Тому не випадково проблема виховання посіла провідне місце у філософських творах докозацької доби як релігійного, так і світського характеру, автори яких постають справжніми патріотами рідної землі. Відзначається актуальність праць Григорія Сковороди, у центрі творчості якого перебуває людина, а питання природженої звитяги українців у ратній справі у творчості Григорія Сковороди перебуває у річищі однієї з ключових тем його філософської спадщини. Для філософа патріотизм постає багатогранним і складним почуттям любові до Вітчизни, у змісті якого органічно поєднуються любов до рідної землі, природи, мови, традицій, що передбачає усвідомлення патріотичного обов’язку перед власним народом.
Посилання
Брахно, І. В. (2018). Григорій Савович Сковорода – учитель життя. Григорій Савович Сковорода – духовний наставник сучасного педагога. Черкаси, С. 9–14.
Відейко, М. (2010). Україна: Від Русі до Святої Русі. Київ: Кріон, 256 с.
Деделюк, Н. А. & Цьось, А. В. (2004). Традиції фізичного виховання в Київській Русі: монографія. Луцьк. 170 с.
Деделюк, Н., Рибніцький, А. (2010). Форми реалізації фізичного виховання в Київський Русі. Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві. № 4 (12). С. 6–10.
Залізняк, Л. Л. (1994). Нариси стародавньої історії України. Київ: Абрис, 256 с.
Лазоренко, С., Балашов, Д., & Чхайло, М. (2018). Військові та фізичні звитяги староруських богатирів. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. № 4 (78). С. 303–313.
Лутфуллін, В. (2014). Погляди Г. Сковороди на моральне виховання в контексті цілісного розвитку особистості. Педагогічні науки. № 60. С. 126–132.
Майборода, Н. О. (2015). Феномен патріотизму в спадщині видатних українських вчених. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. Budapest. No. III (21). Issue: 43. С. 29–33.
Мельникова, О. В. (2017). Г. Сковорода і В. Каразін: два погляди на проблему освіти. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Педагогіка, соціальна робота. Вип. 2 (41). С. 165–168.
Найда, І. В. & Дербак, А. П. (2022). Філософські погляди Григорія Сковороди та їх вплив на національно-патріотичне виховання як чинник удосконалення державного управління. Публічне управління та митне адміністрування. № 4 (35). С. 10–14.
Окольнича, Т. (2010). Виховання Київської Русі. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Вип. 91. С. 168–172.
Окольнича, Т. (2011). Витоки і становлення народно-педагогічних поглядів на військово-фізичну підготовку в Київській Русі. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Вип. 102. С. 125–133.
Пашигар, М. С. (2017). Ретроспективний аналіз теорії патріотичного виховання дітей дошкільного віку. Дошкільна освіта у сучасному соціокультурному просторі. Вип. 1. С. 129–135.
Попович, О. (2012). Історичні аспекти становлення системи фізичного виховання населення України. Слобожанський науково-спортивний вісник. № 5 (2). С. 152–156.
Роговець, О. В. (2008). Громадянська культура як атрибут громадянського суспільства: ретроспективний аналіз. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Вип. 12. Кн. 1. С. 156–164.
Сковорода, Г. С. (1983). Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі. Прозові переклади. Листи. Київ: Наукова думка. 544 с.
Сулаєва, Н. В. (2016). Мистецька освіта часів Київської Русі: формальні та неформальні ознаки. Педагогіка та психологія. Вип. 55. С. 276–283.
Толочко, О. П. & Толочко, П. П. (1998). Київська Русь. Київ: Альтернативи. 352 с.
Якимович, Б. З. (Упор.). (1992). Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). Львів: Світ. 712 с.
Яременко, В. В. (Ред). (2005). Повість минулих літ: Літописні оповіді. Київ: Веселка. 227 с.
