МЕМУАРНА СПАДЩИНА ПІЗНЬОПРОТЕСТАНТСЬКИХ ГРОМАД НАДДНІПРЯНЩИНИ СЕРЕДИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ ЯК КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ ФЕНОМЕН
Ключові слова:
пізньопротестантська громада, баптизм, мемуари, автобіографія, листування, історичні нарисиАнотація
У роботі досліджено мемуарну спадщину пізньопротестантських громад Наддніпрянщини середини ХІХ – початку ХХ ст. Визначено, що мемуари є важливою частиною джерельної бази з історії будь-якого релігійного руху. Мета статті – дослідити мемуарну спадщину пізньопротестантських громад Наддніпрянщини середини ХІХ – початку ХХ ст. У межах дослідження використано біографічний метод для створення портрета авторів мемуарів, психологічний метод для пошуку внутрішніх мотивів і самокритики, тоді як історико-порівняльний метод – для аналізу спільного й відмінного в текстах.Установлено, що в контексті вивчення мемуарної спадщини варто визначити певний перелік наукових проблем, який можна дослідити на їх основі: причини появи такого жанру в протестантському середовищі, персональні внутрішні мотиви авторів описати власне минуле, способи викладу пережитого, цільова аудиторія текстів, самоаналіз та самокритика, кількісні та якісні показники. Доведено, що авторами мемуарної спадщини були представники різних соціальних груп та рівнів духовної ієрархії протестантських спільнот: значна частина – це мемуари не стільки лідерів пізньопротестантських громад, скільки пересічних членів, які займали активну життєву і релігійну позицію.Установлено, що сьогодні дослідникам доступні різні види мемуарної спадщини пізньопротестантських громад Наддніпрянщини середини ХІХ – першої половини ХХ ст.: автобіографії, особисті свідчення у вигляді листувань чи публікацій, письмові спогади та перекази, історичні нариси тощо. Визначено, що лідерами та членами спільнот залишено до десяти одиниць мемуарного жанру, які є важливими джерелами з історії пізньопротестантських громад Наддніпрянщини. Виявлено, що мемуарна спадщина пізньопротестантських громад є унікальним історичним надбанням минулого, які містять важливий фактологічний, теологічний, біографічний і хронологічний матеріал. Визначено, що ця інформація є вкрай важливою для розуміння контексту історії протестантського руху.
Посилання
Балихин, Ф. (1908). Краткая автобиография пресвитера-проповедника евангельских христиан – баптистов Федера Прохоровича Балихина. Ростов на Дону, 8 с.
Баптист. №2. Февраль, 1908. С. 22 «Из записок ссыльного»
Баптист. №5. Ноябрь, 1907. С. 21 «Письмо А.И. Романенко»
Боголюбов, Д. (1945–1946). Любопытный сектантский тип (по автобиографии Т.А.Зайца). Богословский вестник № 1 (н. с. 13). С. 195–200.
Боголюбов, Д. (1909). Религиозно-общественные течения в современной русской жизни и наша православно- христианская миссия: (Ряд критико-апологетических статей). СПб, 358, [1] с.
Бонч-Бруевич, В. (1902). Преследование баптистов евангелической секты. Christchurch, 84 c.
Дунаєнко, Ф. (1971). Вірний до кінця. З російської мови переклав М. Подворняк. Вінніпег – Чикаго: Накладом Християнського Видавництва «Дорога Правди», 80 с.
Записки Тимофея Заяца [Пер. с укр. и ред. А. Чертковой и Н. Гусева. Предисл. А. Чертковой] Голос минувшего №8–12. 1913. № 8, с. 152–176; № 10, с. 149–174; № 11, с. 162–193; № 12, с. 168–183;
Материалы к истории и изучению русского сектантства и раскола / под ред. В. Бонч-Бруевича. СПб., 1908. Вып. І. 314 с.
Материалы к истории и изучению русского сектантства и старообрядчества / под ред. В. Бонч-Бруевича. СПб., 1910. Вып. ІІІ. 311 с.
Шевців, Г. (2025). Про автобіографічне письмо епохи Середньовіччя. Актуальні питання гуманітарних наук. Дрогобич, 218–223.