СОЦІАЛЬНИЙ ВИМІР ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ: ДЕТЕРМІНАНТИ ТА ГОРИЗОНТИ СУБ’ЄКТНОСТІ

Анотація

У статті представлено соціально-філософський аналіз особистісної ідентичності крізь призму її соці- альних детермінант і концептуальних абрисів суб’єктності. Вихідним положенням є усвідомлення того, що сучасне розуміння ідентичності дедалі рішучіше відходить від субстанційних уявлень про «Я» як апріорну, автономну сутність і тяжіє до розуміння ідентичності як процесуальної, реляційної та соціально зумовленої структури. У цьому контексті ідентичність постає як ефект взаємодії між індивідуальною суб’єктивністю та соціокультурним середовищем, що включає дискурсивні, інституційні, історичні та символічні компонен- ти. Особливу увагу приділено проблемі неперервності ідентичності, яка осмислюється в контексті філософ- ських концепцій пам’яті, наративу та тяглості. Також підкреслено роль постструктуралістської критики, що проблематизує уявлення про цілісне «Я» та відкриває нові горизонти для осмислення суб’єктності. У стат- ті розглянуто два ключові підходи до аналізу соціального виміру ідентичності: опозиційний (через дихо- томію «Я – Інший») та холістичний (через концепцію невідокремлюваності соціального й особистісного).Проаналізовано ідеї П. Рікера, Е. Гуссерля, А. Бергсона, М. Фуко, Ж. Батая, а також сучасні інтерпретації В. Бузаккі, Г. Мартіні, Ч.-Л. Ченґ, В. Віньолза й інших. Показано, що ідентичність є результатом діалогу між самосвідомістю і соціальним визнанням, а також відповіддю на символічні й етичні виклики сучаснос- ті. Особливу увагу приділено мотиваційним, комунікативним і культурним чинникам, які формують рамки ідентичності. Зроблено акцент на потребі переосмислення аналітичного інструментарію сучасної соціальної філософії з урахуванням нестабільності та багатовимірності соціального буття, що провокує ідентичність і суб’єктність до постійних змін, суперечностей і трансформацій.