ФІЛОСОФСЬКИЙ СКЛАДНИК ІСТОРИЧНОГО ЗНАННЯ Й ПІЗНАННЯ: БАЛАСТ ЧИ ІМПЕРАТИВ?
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.2.29Ключові слова:
історичне знання і пізнання, філософія історії, дисциплінарна демаркація, причинно-наслідкова зумовленість історичного процесу, внутрішня логіка історії, історія як сфера смислів і значеньАнотація
Сфера сучасного наукового знання великі сподівання покладає на системний і синергетичний ефект міждисциплінарних досліджень. Загалом такі надії небезпідставні: починаючи з 1980-х років найбільший приріст евристичних здобутків науки був забезпечений завдяки й насамперед взаємодії різних дисциплін. Власне, навіть з міркувань внутрішньої логіки еволюціонування й функціонування наукового знання та пізнання тут не виникає заперечень, адже дисциплінарна демаркація наукових знань відбулася на певному етапі лише на підставі неспроможності сприймати досліджувану дійсність у повному обсязі, однак дійсність завжди була й назавжди залишиться саме такою: органічною єдністю величезної сукупності аспектів, яка для свого коректного й ефективного дослідження потребує відповідних інструментальних засобів у форматі поєднання зусиль різних дисциплінарних підходів.У цьому разі йдеться насамперед про критеріальні основи сприйняття реалій предметної сфери, а також про консенсус чи хоча б про конвенційне узгодження позицій щодо аксіологічних основ епістемологічного та гносеологічного процесів. Річ у тім, що за відсутності виразного погодження різнотлумачень щодо цієї дорожньої карти ми матимемо справу не стільки із взаємодоповненням, скільки із взаємопоглинанням дослідницьких зусиль. Показовим прикладом може слугувати ситуація з концептуальними й стереотипними розбіжностями між історичною сферою знань та філософією історії: якщо історики звинувачують філософів у релятивному розмиванні самих основ історії як сукупності недвозначних фактів, то філософи іронічно зауважують, що більшість наукових фактів відповідає цьому критерію вкрай незначною мірою, а крім того, для коректного сприйняття системних реалій вирішального значення набуває не фактографія, а фактологія, для забезпечення потреб якої в істориків часто бракує компетентності й дослідницьких навичок за цим профілем.
Посилання
Арендт, X. (2002). Між минулим і майбутнім; пер. з англ. В. Черняк. Київ : Дух і літера. 321 с.
Михальченко, М., Самчук, З. (1998). Україна доби межичасся: Блиск та убозтво куртизанів / Микола Михальченко, Зореслав Самчук. Дрогобич : Відродження. 286 с.
Нагорна, Л. П. (2014). Історична культура: концепт, інформаційний ресурс, рефлексивний потенціал / Л. П. Нагорна. Київ : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України. 382 с.
Самчук, З. Ф. (2009). Світоглядні основи соціально-філософського дослідження ідеології: проблема критеріїв та пріоритетів вибору : [моногр.] : у 2 т. Д. : АРТ-ПРЕС. Т. 1. 920 с.
Appiah, K. A. (2017). As If: Idealization and Ideals. Harvard University Press. 240 р.
Vaihinger, H. (1935). The philosophy of «As if». A system of the Theoretical, Practical and the Religious Fictions of
Mankind. New York, Harcourt, Brace Co. ; London, Routledge & K. Paul 218 р.
Villam, R. D. (2024). Civilization: What If...?: The Alternate Histories That Could Have Shaped Our World. B0DFZM829Z. 430 р.
Virilio, P. (1988). La machine de vision. Paris: Galilée. 172 р.
