ПРОБЛЕМА ВІДНОШЕННЯ «БОГ – СВІТ» В ЕНЦИКЛІЦІ ПАПИ ФРАНЦИСКА «LAUDATO SI’»: СПРОБИ ПАНЕНТЕЇСТИЧНОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.2.34Ключові слова:
енцикліка «Laudato si’», папа Франциск, панентеїзм, екотеологіяАнотація
У статті здійснюється критичний аналіз літератури щодо панентеїстичної інтерпретації енцикліки папи Франциска (1936–2025) «Laudato si’» за десять років з моменту її видання. Актуальність статті зумовлена необхідністю дослідження новаторського (на рівні церковного вчення) філософсько-богословського осмислення відношення між Богом і світом, у якому особливим чином наголошується іманентність Бога в контексті екотеологічного руху, а також «просторового» й «панентеїстичного» поворотів у філософсько-релігійній і богословській думці. Якщо можна впевнено стверджувати, завдяки підкресленню в «Laudato si’» онтологічної дистанції між Богом і світом, відсутність в енцикліці пантеїстичних ідей, то постає слушне питання про можливість тлумачення деяких її фрагментів у категоріях панентеїстичної моделі відношення «Бог – світ». Такі автори, як В. Манкузо, С. Вільямс і Ф. Краббе дають позитивну (більш чи менш обґрунтовану) відповідь на це питання, однак, на нашу думку, їхня аргументація не надає достатніх підстав для такого твердження. У статтях В. Мендонси й Т. Мессіас указується на близькість ідей, представлених в енцикліці, до панентеїзму, а в працях Р. Баттоккіо й А. Кліффорд уже відчувається серйозний скепсис. Також звертається увага на статтю А. Возніци, яка ставить акцент на розумінні папою Франциском світу як таїнства – концепції, близької до однієї з версій панентеїзму – пансакраменталізму. Труднощі, пов’язані з панентеїстичним тлумаченням енцикліки «Laudato si’» (як й інших прикладів філософсько-богословської думки), можна вбачати в недостатній ясності концепту, яким є панентеїзм (а звідси й відсутність чітких критеріїв для аналізу), а також обмеженому й вибірковому залученні творів, автори яких (напр., А.Н. Вайтгед, Дж. Кобб, П. Тейяр де Шарден, Ю. Мольтман, А. Пікок, А. Гебара тощо) уважаються панентеїстами.
Посилання
Енцикліка Святішого Отця Франциска «Laudato Si» про турботу за наш спільний дім (2019). Пер. Бюро УГКЦ з питань екології. Київ – Івано-Франківськ – Дрогобич: «Коло». 184 c.
Лущ, У. (2016). Феномен секуляризації: наближення до трансцендентного: Монографія. Львів: Літопис. 240 c.
Пальчик, А. О. (2024a). Між пантеїзмом і панентеїзмом: екофеміністична теологія у пошуках адекватної концепції Бога. Актуальні проблеми філософії та соціології, 48, 87–93.
Пальчик, А. О. (2024b). Типології панентеїзму: аналіз сучасних підходів. Перспективи. Соціально-політичний журнал, 1, 214–223.
Святе Письмо Старого і Нового Завітів. (2015). Пер. І. Хоменко. Видавництво оо. Василіян «Місіонер». XX+1125+350 c.
Bańka, A. R. (2010). Koncepcja “zjednoczenia upodabniającego” w mistycznej doktrynie Jana od Krzyża. Folia Philosophica, 28. 169–192.
Battocchio, R. (2016). Il Dio della Laudato si’, Studia Patavina, 63, 603–616.
Boff, L. (1995). Ecology & Liberation: A New Paradigm. Ecology and Justice Series. Maryknoll: Orbis Books. 187 p.
Clifford, A. M. (2017). Pope Francis’ Laudato si,’ on Care for our Common Home: An Ecofeminist Response. CTSA Proceedings, 72, 32–46.
Crabbé, P. (2023). Laudato si’, Six Years Later. Ecotheology – Sustainability and Religions of the World. Ed. L. Hufnagel. IntechOpen. doi: 10.5772/intechopen.104441.
Gustafson H. (2019). Pansacramentalism, Interreligious Theology, and Lived Religion. Religions, 10(7)408. https://doi.org/10.3390/rel10070408.
Dei Filius (24 m. Aprilis, A.D. 1870). https://www.vatican.va/archive/hist_councils/i-vatican-council/documents/vat-i_const_18700424_dei-filius_la.html.
Davis, A. Divine Wilder/ness nature, panentheism and eco-theological ethics. Claremont School of Theology Available. URL: https://cst.academia.edu/AndrewMDavis.
Frohlich, M. (2016). ‘‘O Sweet Cautery’’: John of the Cross and the Healing of the Natural World. Horizons, 43, 308–331. doi:10.1017/hor.2016.63.
Livingstone, E.A. (2014). Panentheism. The Concise Oxford Dictionary of the Christian Church. Oxford University Press. URL: https://www.oxfordreference.com/10.1093/acref/9780199659623.001.0001/acref-9780199659623.
Mancuso, V. (2015). Dio e il suo destino. Milano: Garzanti. 463 p.
Mendonca, V. (2015). A Metaphysics of Intersubjectivity for an Integral Ecology. The Relevance of Teilhard and Whitehead for the vision of Laudato Sí. Asian Horizons, 9:4, 748–762.
Messias, T. (2024). From Ecotheology to Ecospirituality in Laudato sí – Ecological Spirituality beyond Christian Religion. Religions, 15:68. https://doi.org/10.3390/rel15010068.
Palchyk, A. (2024). Interpretation of Biblical Texts in Contemporary Panentheistic Discourse. Roczniki Teologiczne, 71, Zeszyt Specjalny, 35–46.
Palma, A. (2023). Laudato Si’ and Spatial Turn: A Theological Approach. Palma, Alexandre. Religions, 14(9)1111. https://doi.org/10.3390/rel14091111.
Pfeifer, K. (2020). Naïve Panentheism. Panentheism and Panpsychism: Philosophy of Religion Meets Philosophy of Mind. Paderborn: Mentis, 123–138.
Rohr, R. (2024). Uniwersalny Chrystus. Przekład W. Drążek. Kraków: Wydawnictwo WAM. 286 s.
Williams, S. N. (2019). Laudato Si’ and the Environmental Imperative: a Compelling Theology for our Times? European Journal of Theology, 28:2, 144–153.
Woźnica, A. (2022). Sacramento-logic of Pope Francis. Studia Bobolanum, 33/1, 5–20.
