ФІЛОСОФСЬКЕ ОСМИСЛЕННЯ ПЕРФОРМАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕАТРУ НО
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.2.36Ключові слова:
перформативність, перформативний акт, потенціал, видовище, онтологія, темпоральність, тілесність, діяАнотація
Перформативність є багатогранним конструктом, що складається з низки компонентів, які в повноті концепту розкриваються завдяки переплетінню дії, сенсу й буття. Тут мова, жест чи інтенція стають не просто інструментами вираження, а й актами творіння реальності. У центрі цієї рефлексії лежить ідея, яка сходить до Джона Л. Остіна, що слова мають не лише дескриптивну, а й перформативну силу: вони не просто описують світ, а й перетворюють його. Звісно, цей потенціал виходить далеко за межі культури чи, як-от у випадку Джона Л. Остіна, лінгвістики, проникаючи у сферу тілесності, соціальності й навіть онтології.Відслідкувати спектр потенціалу перформативності можна й на прикладі інших філософських теорій, у яких вона є механізмом конструювання реальності, як-от у Дж. Батлер, де вона є засобом творення ідентичності: повторювані акти, жести, слова чи практики, формують суб’єкта, який не передує дії, а виникає в ній.З іншого боку, Мартін Гайдеггер міг би побачити в перформативності відлуння буття-у-світі, де дія не просто змінює зовнішню реальність, а й виявляє саму екзистенцію. Перформативний акт стає місцем зустрічі Dasein зі світом, точкою, де потенціал буття реалізується через співучасть. У цьому сенсі перформативність постає не лише інструментом влади чи самовираження, а й способом розкриття істини, нехай і тимчасової, ситуативної.Якщо розглянути перформативний потенціал крізь філософську оптику, то можна побачити динаміку між мовою та дією, індивідом і суспільством, можливістю й обмеженням. Він спонукає задуматися про те, як кожен акт, чи повсякденний жест, чи власне художній перформанс, виражає силу творення, руйнування або переосмислення реальності, ставлячи під питання межі того, що є, і того, що може бути.Побачити повноту потенційних складників перформативності можна й на прикладі японського театру Но, який є не лише явищем культури, що увиразнює естетичний складник перформансу, а й сам по собі є своєрідною філософською практикою, що зосереджує увагу на більш глибинних підвалинах цього явища, які можуть бути підмурком навчання, духовного розвитку тощо.
Посилання
Бойко, О. С. (2016). Танцювальні перформанси як мистецьке явище. Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», (35), 69–77. https://doi.org/10.31866/2410-1176.35.2016.158246.
Вельш, В. (2007). Наш постмодерний модерн. Київ : Альтерпрес. 328 с.
Гончаренко, К. (2023). Видовищність, іронія та ностальгія в структурі постмодерного мистецького коду. Культурологічний альманах, (4), 120–125. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.4.15.
Лігус, М. В. (2017). Поняття перформансу: соціально-філософський аспект. «Young Scientist». № 7 (47). С. 51–54.
Малютіна, Н. (2021). Перформативні практики: досвід осмислення : монографія. Одеса : Астропринт. 184 с.
Меднікова, Г. С. (2022). Соціально-культурні аспекти перформативного мистецтва. Культурологічний альманах. Вип. 4. С. 194–200.
Рибалко, С. (2017). Театр Но у ритуальних та мистецьких практиках сучасної Японії. Народознавчі зошити. № 6 (138). С. 1591–1600.
Юдова-Романова, К. В. (2021). Інклюзивне сценічне та перформативне мистецтво у діяльності Українського культурного фонду. Вісник КНУКіМ. (44). С. 142–149. https://doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235404.
A History of Japanese Theatre. (2016). Cambridge : University Press. 589 p.
Alexander, J. (2006). Social performance: symbolic action, cultural pragmatics, and ritual. Cambridge, University Press. 375 p.
Austin, J. L. (1955). How To Do Things With Words. Harvard University. 163 p.
Goffman, E. (1959). The presentation of self in everyday life. Edinburgh: University of Edinburgh, Social Sciences Research Centre. 162 p.
Cassirer, E. (1998). The Philosophy of Symbolic Forms. Volume 4: The Metaphysics of Symbolic Forms. Yale University Press, 264 p.
Heidegger, M. (2006). Sein und Zeit. Tübingen: Max Niemeyer Verlag. 458 р.
Nishida, K. (1987). Last Writings: Nothingness and the Religious Worldview. Honolulu. 151 р.
Schechner, R. Performance Theory. London and New York: Routledge, 2003. 432 p.