ЗВУК, ЗНАК, СЕНС У ДИСКУРСІ SOUND STUDIES
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.2.37Ключові слова:
звук, sound studies, акуслогія, семіотика, знак, сенсАнотація
Наявність концептуальних змін у звуковій аурі культури потребує ґрунтовного філософського аналізу звуку як її першоелемента. У статті висвітлено деякі аспекти «звукознавства» (sound studies, акуслогії) як сучасного міждисциплінарного напряму гуманітарних наук, що вивчають звук як культурний, соціальний та історичний феномен. До основних понять акуслогії належать такі: «звуковий ландшафт» (Р. М. Шейфер), «звуковий потік» (К. Кокс), тиша як горизонт слухання (Д. Айді, Д. Туп, С. Фогелін, Р. М. Шейфер), звук-знак-сенс. Методологія sound studies переважно ґрунтується на синтезі феноменологічного й семіотичного підходів. Мета статті полягає в окресленні провідних векторів сучасних досліджень звуку з акцентом на його семіотичній природі. Констатовано, що понятійний апарат і методологія звукознавства знаходяться на стадії формування й виходять за межі традиційного (арістотелівського) розуміння звуку як фізичного явища.З’ясовано, що актуальними векторами звукознавчих досліджень нині є такі: природа звуку, його класифікація, історія; феноменологія та семіотика звуку; психологія звукосприйняття; екологія звукового середовища.За межами статті залишено аналіз традиційних кореляцій «звуку» з музикою як найбільш концентрованою формою звукового ландшафту. Увагу зосереджено на аналізі співвідношень звук-зримий образ, звук-знак у мові як семіотичній системі, а також на осмисленні звуку в процесі його сприйняття й інтерпретації. Наголошено на фактах тиранії «Візуального» та його очевидних експансіоністських намірах щодо «Сонорного» в просторі сучасної культури. Культура «Слуху» з очевидністю перетворюється на культуру «Видовища», що змінює звуковий ландшафт сучасного культурного простору. Підкреслено важливість подальшого вивчення різноманітних звукових практик, ролі звуку у формуванні особистої та колективної ідентичності, впливу звукових технологій на формування семантичного простору культури.
Посилання
Гюго, В. (1978). Поезії. Київ: Дніпро. 230 с.
Пруст, М. (2012). У пошуках утраченого часу. На Сваннову сторону: роман / пер. з фр. А. Перепаді. Київ:
Золоті Ворота. 380 с.
Рембо, А. (1995). П’яний корабель. Поезії. Київ: Дніпро. 221 с.
Ackroyd, P. (2012). London. London: Vintage Books. 705 p.
Chion, M. (2018). Le Son. Ouir, ecouter, observer. 3 edition. Paris: Armand Colin. 272 p.
Cox, Ch. (2018). Sonic Flux. Sound. Art and Metaphysics. Chicago and London: The University of Chicago Press. 272 p.
Ihde, D. (2007). Listening and Voice. Phenomenologies of Sound. 2 ed. N.-Y.: State University of New York Press. 276 p.
Deleuze, G. (1969). Logique du Sens. Paris: Les Editions de Minuit. 392 p.
Deleuze, G. (1998). Proust et les signes. 2 edition. Paris: Quadrige/PUF. 220 p.
Kristeva, J. (1969). Σημειωτικη: Recherches pour une semanalyse. Paris: Editions du Seuil. 379 p.
Nancy, J.-L. (2002). A l’ecoute. Paris: Editions Galilee. 85 p.
O’Callaghan, C. (2007). Sounds. A Philosophical Theory. Oxford University Press. 193 p.
Pirs, Ch. S. (1868) Questions Concerning Certain Faculties Claimed for Man. Journal of Speculative
Philosophy. Vol. 2. P. 103–114. https://sites.ualberta.ca/~francisp/Phil488/PeirceQuestions1868.pdf.
Schafer, R. M. (1994). Our Sonic Environment and the Soundscape the Tuning of the Wordl. 2 ed. Rochester, Vermont: Destiny Books. 301 p.
Sterne, J. (Edited). (2012). The Sound Studies Reader. London, New York: Routledge. 565 p.
Toop, D. (2004). Haunted Weather. Music, Silence and Memory. London: Serpent’s Tail. 279 p.
Voegelin, S. (2010). Listening to Noise and Silence. Towards a Philosophy of Sound Art. N.-Y.: The Continuum publishing Group Inc. 231 p.
