ВПЛИВ МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ НА КОЛЕКТИВНУ ІДЕНТИЧНІСТЬ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.2.47Ключові слова:
колективна ідентичність, медіа, масова культура, книгодрукування, посередність, індустріалізація, «уявна спільнота», культурна індустрія, культурна уніфікаціяАнотація
У статті запропоновано науково неупереджене дослідження впливу масової культури на колективну ідентичність. Його актуальність викликана пануванням у сучасній інтелектуальній думці песимістичних оцінок щодо соціальних наслідків масмедіа. Їх ідейною основою стали концептуально оформлені в ХІХ ст. елітарні теорії, представники яких (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше) одними з перших помітили зниження якості культури, унаслідок того, що посередність посіла провідні місця в інтелектуальній і культурній сферах. Ситуація, на переконання низки дослідників (Х. Ортега-і-Гассет, М. Гайдеггер, Т. Адорно), істотно загострилася завдяки індустріалізації, яка сприяла посиленню комерціалізації та стандартизації культурних продуктів. Поширення останніх заклало підвалини для уніфікації мислення та потреб людей, а тому і втрати ними культурної автентичності. Засилля одноманітних продуктів та мозаїчної інформації зумовлювало перетворення людини на безликого споживача, який не має притаманного модерним спільнотам протиставлення Іншим, тож усвідомлює себе не як член певної унікальної спільноти, а як представник усього людства.Поряд з песимістичними оцінками соціального впливу масової культури, в інтелектуальній думці ХХ ст. присутні підходи, представники яких фокусувалися на позитивних наслідках медіа для суспільства та культури. Чільне місце серед останніх посідають модерністські теорії націєтворення. Їх творці всебічно й аргументовано довели ключове значення масмедіа, передусім книгодрукування, у формуванні сучасних форм колективної ідентичності. Не змінилася роль медіа у формуванні внутрішньої єдності спільнот і з появою комерціалізованої масової культури. Розмаїтий зміст повідомлень останньої, як свідчать наукові розвідки другої половини ХХ ст., аудиторія не сприймає пасивно, а інтерпретує відповідно до наявного досвіду. Це дає можливість як окремій людині, так і цілій спільноті чинити опір владним структурам у їх спробі нав’язати певні ідеї чи цінності та відшукувати у медіаконтенті важливі для збереження та кристалізації власної ідентичності смисли, стратегії та програми.
Посилання
Андерсон, Б. (2001). Уявлені спільноти Міркування щодо походження й поширення націоналізму. Критика.
Бойко, А. (2015). Масова людина, масова культура і засоби масової інформації як сутнісні ознаки суспільства масового споживання. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії, 74–84.
Габермас, Ю. (2014). До реконструкції історичного матеріалізму. Дух і Літера.
Гібернау, М. (2012). Ідентичність націй. Темпора.
Ґелнер, Е. (2003). Нації та націоналізм; Націоналізм. Таксон. URL: http://litopys.org.ua/gellner/gel.htm
Кастельс, М. (2007). Інтернет-ґалактика. Міркування щодо Інтернету, бізнесу і суспільства. ТОВ «Ваклер».
Кривда, Н., & Сторожук, С. (2020). Вплив медіа на колективну пам’ять. Гуманітарні студії: педагогіка, психологія, філософія, 11(90–100).
Лютий, Т. (2013). Модифікації ідентичності в українській масовій культурі (випадок впливу мас-медій). Філо- софсько-антропологічні студії' 2013. Визначальні виміри сучасного філософсько-антропологічного знання. Сти- лос, 171–187.
Лященко, І. С. (2009). Масова культура як соціальний феномен XX століття. Актуальні проблеми духовності, (10), 340–349. https://doi.org/10.31812/apd.v0i10.1731
Мак-Люен, М. (2001). Галактика Гутенберга: Становлення людини друкованої книги. Ніка-Центр.
Ніцше, Ф. (2021). По той бік добра і зла. Фоліо.
Ортега-і-Гасет, Х. (1965). Бун мас. Видання ООЧСУ.
Сінькевич, О. (2014). Реклама як засіб конструювання ідентичності суб’єкта масової культури. Гілея: науковий вісник, 90, 287–291
Степико, М. (2011). Українська ідентичність: феномен і засади формування. НІСД.
Тейлор, Ч. (2001). Етика автентичності. Дух і літера, 7-8, 80–81.
Угрин, Л. (2015). Колективна ідентичність: конструювання в контексті відносин з іншими. Вісник Львівського університету. Філософсько-політологічні студії, 7, 340–348.
Adorno, T. W., & Horkheimer, M. (1969). Dialektik der Aufklärung. Philosophische Fragmente. Clausen & Bosse.
Berger, P. L., & Luckmann, T. (1991). The Social Construction of Reality. A Treatise in the Sociology of Knowledge. Penguin Books.
Chopenhauer, A. (1969). The World аs Will and Representation. Dover Publications, Inc.
Fiske J. (2000). Reading the Popular. Routledge.
Heidegger, M. (1967). Sein Und Zeit. Gutmann & Co.
Jaspers, K. (2017). Vom Ursprung und Ziel der Geschichte. Schwabe Verlag.
Jaspers, K. (1951). Über Bedingungen und Möglichkeiten eines neuen Humanismus. In V Karl Jaspers. Rechenschaft und Ausblick. Reden und Aufsätze. (s. 265–292). Piper.
Kryvda, N., and S. Storozhuk. 2020. “Image of an “Enemy” as a Factor of Constructing the Ukrainian National Identity.” Ideas Philosophical Journal Special Scientific Issues, (1 (15)–2 (16)): 57-66. https://doi.org/10.34017/1313-9703-2020-1(15)-2(16)-57-66.
McLuhan, M. (1976). At the Moment of Spurnik… Journal of Communication. 24(1). 48–58.
Storozhuk, S., Hoyan, I., Fedyk, O., & Kryvda, N. (2019). Worldview and ideological priorities of modern society: ukrainian and euro-atlantic сontext. Ideology and Education in Post-Soviet Countries, 2(13).
