ЦИФРОВІ ФОТОАРХІВИ ЯК ЧИННИК ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ Й ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В УКРАЇНІ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.2.51Ключові слова:
цифрові фотоархіви, культурна спадщина, національна ідентичність, цифровізація, культурний архів, міжкультурний діалогАнотація
У статті досліджується феномен цифрових фотоархівів як один із ключових інструментів у збереженні культурної спадщини України й формуванні національної ідентичності в умовах цифрової епохи. У центрі уваги – теоретичне осмислення поняття «культурний архів» на основі філософських і культурологічних концепцій, зокрема ідей Мішеля Фуко про архів як механізм влади, пам’яті й ідентичності. Проаналізовано трансформацію архівної практики від традиційних форм до цифрових платформ, які не лише зберігають, а й репрезентують культурне надбання національного значення. Розглядаються переваги цифрових технологій у контексті збереження фото, документів та артефактів: захист від фізичного знищення, легкий доступ для широкої аудиторії, можливість інтерактивного віртуального пізнання культурної спадщини. Особлива увага приділяється прикладам сучасних українських цифрових ініціатив, зокрема проєктам реконструкції втрачених об’єктів за допомогою 3D-графіки. Аналізується роль цифрових фотоархівів у поширенні знань про культурне розмаїття України, збереженні мовної, етнічної та релігійної ідентичності, підтримці міжкультурного діалогу й культурної дипломатії. Також наголошено на важливості цифровізації культурної спадщини в умовах російсько-української війни, коли значна кількість пам’яток зруйнована або опинилася під загрозою знищення. Наводяться офіційні статистичні дані щодо втрат культурної інфраструктури, що ще більше підкреслює актуальність цифрових методів збереження й архівації. Стверджується теза, що цифрові фотоархіви є не лише технічним засобом збереження інформації, а й активним інструментом культурної політики, що впливає на конструювання історичної пам’яті та зміцнення культурної ідентичності. У підсумку обґрунтували наукову, соціальну й освітню значущість цифрових фотоархівів у сучасному українському суспільстві, акцентуючи увагу на їх потенціалі як джерела для міждисциплінарних досліджень, культурного самопізнання та громадянської активності.
Посилання
Архів Києво-Печерської лаври та заповідника. Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Центральний державний історичний архів України. Київ, 2008.
Волинець, В. (2020). Новий зміст і потенціал віртуального музею. Цифрова платформа: інформаційні технології в соціокультурній сфері, 3 (2), 122–133. https://doi.org/10.31866/2617-796x.3.2.2020.220582.
Добровольська, В.В. (2020). Електронна бібліотека «Україніка» – унікальний інтегрований ресурс цифрової документальної спадщини. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія, (1), 79–87. URL: http://journals.uran.ua/bdi/article/view/205424.
Захарова, О. (2019). Класифікація метаданих великих даних. Проблеми програмування, (4), 53–74. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Progr_2019_4_6.
Лобузін, І. В. (2017). Цифрові колекції наукової бібліотеки: організація інформаційних ресурсів та мережевої комунікації : дис. … канд. наук із соціальних комунікацій / Нац. б-ка України імені В. І. Вернадського. Київ, 258 с.
Мішель Фуко. (1996). Археологія знання. Київ : Ника-Центр, 239 с.
Приходько, Л. Ф. (2019). Збереження цифрової культурної спадщини – імператив ХХІ століття (за документами ЮНЕСКО і Європейського Союзу). Архіви України, (2), 67–92.
Розова, Т., Барков, В. (2005). Формування громадянського суспільства в Україні. Український соціум : монографія (С. 614–681). Київ : Знання України.
Розова, Т. (2009). Демократія в Україні: проблеми та перспективи. Наукові праці Одеської національної юридичної академії, Т. VIII, 303–311. Одеса : Юридична література.
Сенченко, Н. (2020). Проблеми створення і реалізації проєкту «Оцифрована спадщина Києво-Печерської лаври». У: Могилянські читання: Вивчення та збереження культурного надбання: до 95-річчя заснування Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» : матеріали ХХVI Міжнародної наукової конференції (9–10 грудня 2021 р.). Київ.
Aggarwal, R., & Singhal, A. (2019). Augmented reality and its effect on our life. International Conference on Cloud Computing, Uttar Pradesh, India. January 10–11, 2019, 510–515.
Boboc, G., & Bautu, E. (2022). Augmented reality in cultural heritage. Advanced Technologies in Digitizing Cultural Heritage, 12 (19), 1–25.
Caudell, T. (1992). Augmented reality: An application of heads-up display technology to manual manufacturing processes. Conference: System Science, V. 2, 659–669. https://doi.org/10.1109/HICSS/1992/183317.
Charr, M. (2020). How technology is bringing museums back to life. URL: https://www.museumnext.com/article/how-technology-is-bringing-museums-back-to-life/.
Gorbul, T., & Rusakov, S. (2022). Cultural heritage in the context of digital transformation practices: experience of Ukraine and the Baltic States. Baltic Journal of Economic Studies. Vol. 8. № 4. P. 63–72. https://doi.org/10.30525/2256-0742/2022- 8-4-58-69.
Pilkevych, V. (2015). Polityka YuNESKO v sferi kultury [UNESCO policy in the field of culture]. European Historical Studies, 1 (15), 190–199.
