УКРАЇНСЬКІ ПРОТЕСТАНТИ В ЧАСИ ПАНДЕМІЇ: РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ

Анотація

У статті досліджуються проблеми, з якими стикнулися українські протестантські церкви у часи пандемії. З’ясовано, що найважливіше питання, яке довелося вирішувати українським протестантам, – це питання літургіки, зокрема онлайн-причастя, яке викликало численні дискусії у протестантському середовищі. У так званих «молодих» церквах, які були утворені у період незалежності, така форма служіння була сприйнята м’якше, ніж у так званих «старих» громадах, що перейшли з радянського періоду. Найважливішими питаннями для протестантів у проведенні онлайн-причастя виявилися: умова спільнотності, самоаналіз свого духовного стану та свідоцтво для зовнішнього світу. Досліджено, що першими, хто висловив офіційну позицію стосовно проведення Вечері Господньої у часи карантину, були баптисти – Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів та Одеська богословська семінарія. З’ясовано, що, незважаючи на активну дискусію служителів і богословів протестантських громад, українські протестанти активно скористалися можливістю онлайн-служінь. Друге, значно дискусійніше питання, яке виникло у протестантських церквах, – питання прийняття чи неприйняття вакцинації. Встановлено, що конкретної тенденції стосовно цього питання не простежується. Проти вакцинування виступали як літні, так і молоді віряни; як «старі», так і «молоді» церкви; як жінки, так і чоловіки; як неосвічені, так і освічені члени церков. Питання вакцинації актуалізувало есхатологічне питання, яке більше порушувалося пасторами і проповідниками «старих» церков. Виявлено, що у зв’язку із затяжною пандемією і примусовою з боку держави вакцинацією, есхатологічні настрої в українських протестантів посилилися. Визначено, що ситуація з пандемією, коли церкви були зачинені, в українських протестантів викликала глибше усвідомлення віри та ще більшу ревність за зібраннями.