ПЕРЕНЕСЕННЯ КИЇВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ НА НОВЕ МІСЦЕ (1899–1901 РР.)

Автор(и)

  • Світлана Олександрівна Візер Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://orcid.org/0009-0004-0543-9212
  • Юрій Володимирович Бідун Український державний університет імені Михайла Драгоманова https://orcid.org/0000-0002-9155-8004

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.3.8

Ключові слова:

православна церква, священники, духовні семінарії, Київська духовна семінарія, інфраструктура, будівлі, споруди, приміщення

Анотація

Метою статті є аналіз процесу перенесення Київської духовної семінарії на нове місце наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., визначення причин, труднощів, що виникали в ході його реалізації, та наслідків. Основою підготовки наукової розвідки стали документи фонду 712 «Київська духовна семінарія» Центрального державного історичного архіву України в м. Києві та матеріали «Київських єпархіальних відомостей» за період 1876 – 1901 років. З’ясовано, що причинами перенесення Київської духовної семінарії на нове місце стали нестача навчальних та житлових приміщень, збільшення кількості учнів і постійна тіснява. Ідея про будівництво нових приміщень для семінарії в її керівництва з’явилась ще у 70-х рр. ХІХ ст. Але її реалізації перешкоджали або нестача коштів, або відсутність належної земельної ділянки. Визначено, що аж до кінця 90-х рр. ХІХ ст. питання залишалося відкритим, активні роботи розпочались лише з 1898 р. Головна ініціатива в переміщенні навчального закладу на нове місце належала київському митрополиту Іоаннікію, а земельна ділянка на горі «Кудрявець», де планувалось будівництво, була його митрополичою власністю. З’ясовано, що приміщення семінарії будував купець першої гільдії м. Києва підрядчик Л. Кучер. За умовами контракту, він зобов’язувався побудувати головний триповерховий корпус, двоповерхову лікарню, лазню, конюшні, льох і все це обгородити. Будівельні роботи тривали два повних роки з весни 1899 до осені 1901 рр. Важливе місце відводилося створенню вентиляції, опалення, водопроводу, каналізації та освітлення. Головний корпус семінарії був триповерховим, а на середньому виступі – чотириповерховим, і це була одна з найбільших споруд тогочасного Києва. Вартість будівництва становила близько 600 тис. руб., що значно перевищило попередньо запланований кошторис. Нова будівля була розрахована на 550 семінаристів, що й відповідало фактичній кількості учнів закладу. З Подолу на Кудрявець семінарія офіційно перемістилася 1 жовтня 1901 р., але продовжувалось облаштування її меблями, висаджувався навколо новий сад, добудовувалися господарські споруди.

Посилання

Бідун, Ю. (2021). Питання запровадження електричного освітлення в новобудовах Київської духовної семінарії (1900–1901 рр.). Освіта і наука у мінливому світі: проблеми та перспективи розвитку. Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції. 26–27 березня 2021 р., м. Дніпро. Дніпро. Частина ІІ. С. 111–112.

Бурега, В. (2005). Історичний шлях Київської духовної семінарії. Церковна православна газета. Офіційне видання Української Православної Церкви. № 21 (391). С. 8–9.

Закладка зданія Кіевской духовной семинаріи. Киевские епархиальные ведомости (далі – КЕВ). 1899. № 15.

Ільчишин С. (2018). Історія Київської духовної семінарії в 1817–1867 роках: дисертація кандидата богослов’я: 09.00.14. Київ: Українська Православна Церква, Київська Духовна Академія, Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра, 305 с.

Кіевскій епархиальный съѣзд 15–18 мая 1876 года. Актъ. КЕВ. 1876. № 16. Отдѣл первый.

Освященіе мѣста для новыхъ зданій Кіевской дух. семинаріи. КЕВ. 1899. № 10. Часть неоффиціальная. Освященіе новаго зданія Кіевской духовной семинаріи. КЕВ. 1901. № 20.

Освященіе храма в новоустроенномъ зданіи Кіевской духовной семинаріи. КЕВ. 1901. № 20.

Перерва, В. (2014). Церковні школи в Україні (кін. XVIII – XX ст.): забутий світ. Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, Том І. 574 с.

Правленіе Кіевской духовной Семинаріи… [объявление]. КЕВ. 1898. № 21. Часть оффиціальная. Пребывание в г. Кіевѣ товарища оберъ-прокурора Св. Синода, тайного советника В. К. Саблера. КЕВ. 1901. № 21.

Рожко, В. (2004). Волинська духовна семінарія (1796–2004 рр.): Історичний нарис. Луцьк: MEDIA. 256 с.

Cергієнко, А. (2011). Церковні реформи в Російській імперії другої половини XIX ст.: дисертація кандидата історичних наук: 07.00.01. Київ: Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 235 с.

Степаненко, Г. (2002). Освітня діяльність православного духовенства в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.): дисертація кандидата історичних наук: 07.00.01. Київ: НАН України. Інститут історії України, 225 с.

Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі – ЦДІАУ, м. Київ) (1868–1901), ф. 712, оп. 3, спр. 99, 23 арк.

ЦДІАУ, м. Київ (1873), ф. 712, оп. 3, спр. 67, 65 арк.

ЦДІАУ, м. Київ (1898), ф. 712, оп. 4, спр. 239, 2 арк.

ЦДІАУ, м. Київ (1899), ф. 712, оп. 3, спр. 45, 63 арк.

ЦДІАУ, м. Київ (1899), ф. 712, оп. 3, спр. 49, 210 арк.

ЦДІАУ, м. Київ (1901), ф. 712, оп. 3, спр. 64, 15 арк.

ЦДІАУ, м. Київ (1901), ф. 712, оп. 4, спр. 267 а, 981арк.

ЦДІАУ, м. Київ (1909), ф. 712, оп. 4, спр. 500, 1 арк.

Ципляк, Н. (2012). Чернігівська духовна семінарія у соціокультурному та громадському житті Північного Лівобережжя (кінець ХVIII – початок ХХ ст.): автореферат дисертації кандидата історичних наук: 07.00.01. Чернігів: М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Чернігівський нац. пед. ун-т ім. Т.Г. Шевченка, 19 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-09-30

Як цитувати

Візер, С. О., & Бідун, Ю. В. (2025). ПЕРЕНЕСЕННЯ КИЇВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ НА НОВЕ МІСЦЕ (1899–1901 РР.). Культурологічний альманах, (3), 62–69. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.3.8

Номер

Розділ

ІСТОРІЯ ТА АРХЕОЛОГІЯ