ФІЛОСОФСЬКА ГЕРМЕНЕВТИКА ХУРУФІЗМУ: МІСТИЧНИЙ ЛІТЕРИЗМ В ІСЛАМСЬКІЙ ДУМЦІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.3.13

Ключові слова:

ісламський містицизм, філософська герменевтика, містичний літеризм, гетеродоксальні спільноти, система абджад

Анотація

У статті досліджено філософську герменевтику хуруфізму, містичного та езотеричного руху в ісламській інтелектуальній традиції, що виник у XIV столітті на основі вчення Фазлуллаха Астарабаді. Основоположна ідея хуруфізму ґрунтується на метафізичному розумінні мови: літери, зокрема арабського та перського алфавітів, мають онтологічний статус і наділені божественним сенсом. У хуруфітському вченні людське обличчя, тіло і священні тексти розглядаються як відображення прихованого буквено-символічного порядку, який репрезентує структуру Всесвіту. Завдяки витонченому синтезу нумерології (система абджад), фонетичного аналізу та символічних відповідностей хуруфізм формує унікальну інтерпретаційну систему, що виходить за межі традиційної екзегези. У цьому підході Коран тлумачиться не лише як текстове одкровення, а й як лінгвістичний космос, в якому кожна літера містить безмежну кількість езотеричних шарів значення. У статті розглянуто, як хуруфізм вибудовує своєрідну символічну антропологію, пов’язуючи літери з частинами людського тіла, особливо з обличчям, перетворюючи людину на мікрокосмічний текст. Така втілена герменевтика переосмислює взаємозв’язок між знаком і смислом, пропонуючи радикальну альтернативу як раціоналістичному богослов’ю, так і правовому скриптуралізму (ідея непомильності й достатності тексту). Кидаючи виклик дихотомії між зовнішнім (ẓāhir) і внутрішнім (bāṭin), хуруфітська думка вносить унікальний, але здебільшого недооцінений внесок в ісламську епістемологію, космологію та семіотику. У підсумку доводиться, що хуруфізм слід розглядати не лише як містичну курйозність, а як глибоке філософсько-герменевтичне вчення, яке інтегрує онтологію, мову й одкровення в цілісне бачення священного смислу. Також дослідження вводить концепцію «онтологічної герменевтики літери» – моделі, в якій арабські літери (ḥurūf) розглядаються як метафізичні структури, що опосередковують божественне, космологічне та антропологічне знання. Ця модель переосмислює думку хуруфітів як філософію мови та буття, що ґрунтується на коранічній символіці та сформована езотеричними прочитаннями (taʾwīl), що діють на біблійному, тілесному та космічному рівнях. Крім того, у дослідженні запропоновано термін «антропокосмічна герменевтика» для опису погляду хуруфітів на людське тіло, зокрема обличчя, як текстовий об’єкт, що відображає як Коран, так і божественний порядок. Ця структура забезпечує інноваційний погляд на ісламську містичну епістемологію та переосмислює хуруфізм як цінний внесок у ширшу ісламську інтелектуальну традицію.

Посилання

Abasov, А. (2024). Philosophy and mysticism of Hurufism and modern knowledge, Science, Education and Innovations in the Context of Modern Problems, Issue 3, Vol.VII, , doi:10.56334/sei/7.3.4

Abjad Calculator (2017). URL: https://www.abjadcalc.com/

Algar, H. (2004). Horufism, Encyclopedia Iranica, Vol. XII, Fasc. 5, pp. 483–490 URL: https://www.iranicaonline.org/articles/horufism/

Balli, H. H. (2010). Fazlullah-I Hurûfî ve Hurûfîllik. Doktora tez, URL: https://acikerisim.deu.edu.tr/xmlui/bitstream/handle/20.500.12397/12189/253551.pdf?sequence=1&isAllowed=y

Bosworth, C. E., Blair, S., (1987). Astarābād, Encyclopædia Iranica, II/8, pp. 838–840, URL: http://www.iranicaonline.org/articles/astarabad

Gadamer, H.G., (2004). Truth and Method. New York: Continuum, URL: https://dl1.cuni.cz/pluginfile.php/908863/mod_resource/content/1/truth-and-method-gadamer-2004.pdf

Gö1pınаrlı, A. (1953). Mevlanadan sonra mevlevilik, İstanbul, s. 311.

Gölpınarlı, A. (1991). 100 Soruda Türki ye’de Mezhepler ve Tarikatler, s. 156.

Gö1pınаrlı, A. (2022). Hurûfîlîk Metinleri Kataloğu, Kapı Yayınları, 182.

Heidegger, M. (1996). Being and Time. Translated by Joan Stambaugh. Albany: State University of New York Press, URL: https://www.planksip.org/content/files/2023/10/Martin-Heidegger—Joan-Stambaugh_Being-and-Time-ATranslation-of-Sein-und-Zeit—Z-Library-.pdf

Hurufis – Heretics of Islam, (2009). URL: https://tameta.wordpress.com/2009/12/23/hurufis-heretics-of-islam/

Ibn al-ʿArabī, Muḥyī al-Dīn. (2004). The Meccan Revelations. Translated by William C. Chittick and James W. Morris. New York: Pir Press.

Ibn al-ʿArabī, Muḥyī al-Dīn. Fuṣūṣ al-Ḥikam. (1980). Translated by R. W. J. Austin. Mahwah, NJ: Paulist Press.

Kaplan, A. (1997) Sefer Yetzirah: The Book of Creation in Theory and Practice. York Beach, ME: Samuel Weiser, URL: https://leonbahrmanministries.org/wp-content/uploads/2018/01/Aryeh-Kaplan-Sefer-Yetzirah2.pdf

Lewis, F. (1999). Overview of the abjad numerological system. URL: https://bahai-library.com/lewis_abjad_numerological_system

Mélikoff, I. (1998). Hadji Bektach: un mythe et ses avatars : genèse et évolution du soufisme populaire en Turquie, BRILL, Chapter IV, p. 116.

Muhîtî Dede. (2016). Kısmet-nâme: Hurûfî Şiirler. II. Edited and annotated by Fatih Usluer. Istanbul: Basın-Yayın Tanıtım, P. 17 URL: http://ekitap.yek.gov.tr/Uploads/ProductsFiles/f605c424-3ac3-4ede-abe1-dd2ddfaa6414.pdf

Rexhepi, A. and Xhafçe, Z. (2024). Exploring hurufi-bektashi sufism in manuel literature. Insights from an old manuscript, Caesura-Journal of Philological & Humanistic Studies, Volume 11, Issue 2, 37–56 URL: https://emanuel.ro/wp-content/uploads/2024/12/Caesura-11.22024_full-text.pdf

Samancıgil, K., (1945). Bektaşîlik Tarihi, İstanbul, s. 161.

Şenödeyici, Ö. (2015). Nâilî Divanı Sözlüğü (Bağlamlı Dizin ve İşlevsel Sözlük). İzmir: Serüven Kitabevi.

Usluer, F. (2009). Hurufilik: İlk Elden Kaynaklarla Doğuşundan İtibaren [Hurufism: From Its Origins Based on Primary Sources]. Istanbul: Kabalcı,. URL: https://archive.org/details/fatih-usluer-hurufilik/page/28/mode/2up

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-09-30

Як цитувати

Білокопитова, Н. І. (2025). ФІЛОСОФСЬКА ГЕРМЕНЕВТИКА ХУРУФІЗМУ: МІСТИЧНИЙ ЛІТЕРИЗМ В ІСЛАМСЬКІЙ ДУМЦІ. Культурологічний альманах, (3), 104–114. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.3.13